Що таке благодійність в Україні на сьогодні? Якою ви її бачите?
Я вважаю, що зараз, коли війна в нашій країні триває майже рік, наша нація відкрилась для кожного з нас з абсолютно нових сторін. І для багатьох стало великою несподіванкою зрозуміти, що люди готові віддати останнє. Дорослі – пожертвувати всі свої збереження, діти – свої іграшки та цукерки для того, щоб допомагати один одному. Я вважаю, що наша нація після цієї війни, після перемоги буде найпотужнішою у світі. Тому що такої згуртованості, такої нації немає в жодній країні світу.
І я бачу, що благодійність може бути від збору коштів у школі чи в магазині якогось невеликого міста до великих компаній, які допомагають технікою та великими сумами. І той, і інший внесок дуже вагомий для нашої країни у боротьбі з ворогом. Насамперед емоційно та енергетично, бо всі наші люди налаштовані на хвилю перемоги.
Попри всі складнощі я впевнена, що благодійність в Україні активно розвивається і що вона 100% за цей рік перейшла зовсім на інший, якісний рівень. У нас стало набагато більше благодійних фондів та проявів волонтерства. Впевнена, що деякі благодійні рухи виростуть у великий соціальний бізнес, у структурах якого працюватиме багато дуже крутих фахівців, та сили, які будуть спрямовані на підтримку нашої країни та людей, постраждалих від агресії росії в Україні.
Розкажіть детальніше про благодійний рух United for Freedom, який ви заснували.
Він зародився за кілька місяців від початку війни. Коли ми переїхали до Будапешта, я вирішила сконцентрувати всі свої сили і вміння, які отримала, коли займалася івентами в Україні, для організації допомоги з-за кордону. Й у мене утворилася гарна ком’юніті. Все почалося просто з кола спілкування, яке я змогла структурувати та залучити до фінансової допомоги, і не тільки. Нині у моєму русі понад 150 українців, що мають бізнес у Європі або Україні, забезпечуючи робочі місця. Вони хочуть допомагати Україні із Будапешта. Серед них і ті, кому не вистачає спілкування з однодумцями та просто нових друзів. Тому мій рух має три основні цілі:
- Допомога Україні фінансова. Ми збираємо гроші на наших зустрічах.
- Допомога українському бізнесу та українським артистам. Ознайомлення європейців із нашими брендами, з нашою культурою.
- Організація сommunity, яка спілкується між собою, займається нетворкінгом, знайомиться і потім користується зв’язками між собою для побудови бізнесу та просто дружніх взаємин.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Які цілі ставили перед собою спочатку, а які – зараз? Над чим прямо зараз працює United for Freedom і яку допомогу має в планах надати?
Мета на цьому етапі – залучення дедалі більше українських артистів, брендів, представлення їх на європейському ринку. Плюс – це масштабування. Я хочу, щоб кожен мій наступний івент збирав дедалі більше людей. Відповідно, все більше допомоги, яка передається в Україну.
Всі наші запити індивідуальні. Я працювала як з фондами, так і з окремими сім’ями. Тому на кожний наступний івент розглядається окремий запит. Ми з’ясовуємо, кому найбільше зараз потрібна допомога, і безпосередньо працюємо з фондами.
Це стосується й івентів, які проводяться в Україні. Я хочу розділити їх на європейські та українські, бо багато моїх друзів та людей, які мають бізнес, залишилися в Україні. І вони теж хочуть зустрічатися, спілкуватися з однодумцями. Їм цікаво ділитися досвідом, тим, що відбувається в Європі, в Києві, в Одесі. Багато хто зацікавлений приїхати на івент у Київ, аби розширити коло спілкування, обмінюватися досвідом та розуміти, яка ситуація зараз у Європі, з перших вуст. У Будапешті я перебуваю майже рік, спілкуюся з багатьма європейцями та українцями. І володію інформацією про те, що відбувається на сьогодні в Європі, ставлення європейців до нас. Я бачу кореляцію у цьому питанні, яка змінюється практично кожні два-три місяці. Звичайно ж, мені хочеться ділитися своїм досвідом.
Організовувати благодійні івенти в чужій країні – справа не з легких. Наскільки швидко вам вдалося адаптуватися до всього нового, налагодити зв’язки і план роботи?
Коли я переїхала до Будапешта, тут було кілька моїх друзів, і ми подумали, що не варто зустрічатися просто так. Вирішили, що кожна наша зустріч має бути проведена з користю і присвячена допомозі Україні. Тому почали робити заходи, куди я запрошувала різних спеціалістів, артистів, які могли познайомити всіх зі своєю творчістю. Також на мої заходи почали приходити місцеві, які мають свій бізнес.
Будапешт – це опозиційне місто, і тут багато підприємців та просто людей, які підтримують Україну. За рік перебування я не зіткнулася з жодним проявом негативу до себе як представниці України в Угорщині. І багато рестораторів та бізнесменів радо співпрацюють з моїм рухом, бо бачать велику перспективу в українцях, у нашій культурі, у нашому бізнесі. У багатьох організаційних питаннях вони йшли мені на зустріч. Всі івенти, які я організувала, робилися з любов’ю і лише добрими думками. Тому жодних перешкод щодо організації чи лояльних умов я не зустрічала.
Як вважаєте, чи кожна людина може займатися благодійністю та волонтерством? Чи потрібно для цього мати певні риси характеру чи вміння?
Я думаю, що не кожна людина може займатися благодійністю, тому що для цього треба мати певні ресурси, емоційні насамперед. Повномасштабне вторгнення у нашу країну розкрило у мені таку якість. Раніше я не думала, що у таких масштабах займатимуся організацією заходів, ще й у Європі. Ми всі розуміємо, як тут складно. Адже абсолютно все не так, як ми звикли, тут інший менталітет і непросто зібрати велику кількість однодумців. Але внутрішній ресурс мені допоміг це зробити.
Я вважаю, що багато волонтерів, які зараз активно допомагають, почали ще більше діяти, коли зрозуміли, що від нас щось залежить. Але на це здатні не всі. Тому що деякі люди менш стресостійкі, у них немає емоційних можливостей. Зараз багато хто з нас на емоційному дні. І я думаю, що не варто всім хапатися за волонтерство, якщо вони не відчувають у цьому внутрішньої потреби. Кожен повинен займатися тим, до чого має поклик серця. Якщо людина ще не збалансувала свій психоемоційний стан, то я вважаю абсолютно нормальним займатися власним здоров’ям та добробутом родини.
Як справляєтеся зі стресом і емоційним вигорянням, в яких ми живемо останній рік?
Хочу зазначити, що маю трьох дітей, які перебувають зі мною у Будапешті. І впоратися зі стресом довелося досить швидко, адже від мене залежить стан всієї моєї родини. Тому потрібно було максимально збалансувати себе. Звичайно ж, це відбулося не відразу, а через кілька місяців. Коли я зрозуміла, що якщо не приведу себе до ладу, то від цього страждатимуть мої діти не менше, ніж я.
Я почала шукати шляхи виходу з цього стану. Це був час, проведений здебільшого з сім’єю, також спілкування з приємними мені людьми, які, благо, є поруч. І, звісно, це мій благодійний рух, на який іде багато часу та сил. До того ж ця діяльність мене наповнює, я відчуваю, що не стою осторонь, беру активну участь, і у мене з’являється багато однодумців, друзів, які підтримують мене. І це наповнювало енергією і досить швидко вивело з емоційного дна, на якому ми всі були якийсь період часу.
Чи допомагають вам у цьому beauty-ритуали?
Так, мені дуже допомагають beauty-ритуали, тому що частину своїх улюблених баночок привезла з собою з України. Зараз активно користуюся тими продуктами, на які раніше не вистачало часу, тішуся, що вони в мене є, і це мене дуже відволікає. Догляд за собою повертає до минулого життя.
Тому beauty-рутина – це те, що потрібно для відновлення жіночої енергії. Це тішить та наповнює. Ми бачимо, як покращується наше тіло, і від цього покращується наш настрій. Тому емоційно я дуже залежна від beauty-ритуалів, які можна робити не тільки в салонах, але ще й чудово у себе вдома.
Чи змінилася ваша beauty-рутина останніми місяцями? На що зараз звертаєте особливу увагу?
Так, вона змінилася. Настав такий період, коли довелося переглянути цінову політику деяких брендів і, власне, якість їхньої продукції. Я зрозуміла, що в деяких нішах є чудові заміни, якими можна також ефективно користуватися. Бачу хороший результат, відкрила багато цікавих брендів. Мені подобається, що я почала більше експериментувати. У мене з’явився час та інтерес до цього.
В Європі немає такої, як в Україні, якості салонів та послуг beauty-майстрів. І я експериментую з кремами та скрабами, якими можна скористатися вдома. Також почала більше часу приділяти своєму волоссю, тому що у мене є мої улюблені засоби для домашнього догляду. Але раніше я часто воліла сходити в салон, зробити догляд у свого улюбленого майстра. Зараз же почала робити це все вдома та розумію, що іноді своєму досвіду довіряю більше, ніж європейським фахівцям. Бо кожна з нас зіштовхнулася у Європі з тим, що тут все не на тому рівні, до якого ми звикли в Україні.
Чи зіштовхуєтеся з проблемами пошуку професійних майстрів сфери краси в Європі?
Я хочу сказати, що досить багато наших майстрів виїхало з України до Європи, і вони – це порятунок не тільки для нас, а й для багатьох європейських жінок. Тому що, побувавши одного разу у нашого майстра, вони ніколи не підуть до місцевого. Це я можу сказати не тільки з теоретичних міркувань, а й з практичних, бо маю знайомих, які жили все життя в Європі. І коли вони зіткнулися з нашим сервісом, з нашими майстрами, то більш не поверталися до європейських.
В Будапешті є салони, в яких працюють лише українські майстри, і вони мають великий попит. І мене дуже тішить, що, перебуваючи в Європі, я можу зробити манікюр у нашого українського майстра і вирішити якісь свої beauty-питання, не звертаючись до європейських майстрів.
Ви розпочали розповідати своїй аудиторії в Instagram про українські fashion-бренди. Якою ви зараз бачите нашу індустрію моди? Як вона змінилася за останній рік?
Наша індустрія моди дуже змінилася. Я бачу набагато більше етнічних ноток українців. І мене тішить, що, купуючи одяг від українських брендів одягу, нас у Європі легко ідентифікувати. Тому що він дуже якісний, має своє ДНК та став набагато яскравішим, ніж був раніше. Українські бренди мають успіх в Європі, й у багатьох європейських країнах є поп-ап сторі – вони на постійній основі працюють з українськими брендами. І на моїх івентах часто присутні українські дизайнери, наші бренди мають великий попит.
Хто з дизайнерів і брендів зараз вам особливо близький за стилем і посланням у світ?
Ми маємо бренди українських дизайнерів різної цінової категорії. І хочу сказати, що кожен дизайнер у своєму сегменті має певний успіх. Мені вдалося побувати на будапештському та паризькому тижнях моди, де було дуже приємно побачити дизайнерів Дар’ю Донець та Олену Гуранду в Будапешті, а також Лілію Літковську в Парижі. І я дуже пишалася, коли бачила, як європейська публіка ставиться до українських дизайнерів, як вона їх приймає та зустрічає на світовій арені – на таких великих майданчиках і в таких гучних містах, як Париж.
Підписуйтесь на наш Instagram і не пропускайте найкорисніші матеріали від Beauty HUB!
