Ставимо крапку в суперечці про шкоду антиперспірантів

Мокра справа

26-08-2021 Краса Краса Тіло Тіло

Ставимо крапку в суперечці про шкоду антиперспірантів

Так шкідливі антиперспіранти чи ні? Незважаючи на відсутність доказів їхньої шкоди, чутки та страхи продовжують множитися, змушуючи людей нервувати й потіти ще більше. Час поставити крапку в цьому питанні та з’ясувати, чим загрожує нам використання антиперспірантів і разом з ними солей алюмінію.

Репутація солей алюмінію як запеклих «поганих хлопців» почала формуватися ще в 1960-х. Саме в епоху хіпі й неголених пахв антиперспіранти почали пов’язувати з деякими захворюваннями. Звичайно, нам вони тоді нічим не загрожували, тому що антиперспірантів у Радянському Союзі не було. Ці чутки почали проникати в пострадянські країни разом із самими антиперспірантами − у середині 90-х. Справа в тому, що наші пахви містять два типи потових залоз. Еккринові залози виробляють піт, що виходить через пори на поверхню шкіри. Апокринні − знаходяться під шкірою та з’єднані з волосяними фолікулами. Рідина з апокринних залоз змішується з бактеріями (наші темні, вологі пахвові западини − ідеальне місце для їх розмноження й харчування). Саме бактерії й виробляють той самий неприємний запах, що прийнято називати природним запахом тіла.

«Дезодоранти просто парфумують пахви, але антиперспіранти містять солі алюмінію, які тимчасово блокують пори й не дають поту витікати на поверхню шкіри, − каже Малькольм Брок, медичний директор Центру розладів потовиділення імені Джона Хопкінса. − Люди бояться, що тіло поглинає цей алюміній, що потім шкодить клітинам і викликає захворювання».

Ця боязнь підживлюється різними дослідженнями з 60-х. Так, в 1965 році експерименти показали, що кролики, яким вводять розчин із фосфатом алюмінію, піддавалися дегенерації головного мозку. Пізніше в мозку померлих пацієнтів із хворобою Альцгеймера вчені виявили високий вміст алюмінію. Потім з’ясувалося, що більшість випадків раку молочної залози зафіксовані саме в ділянці, прилеглій до пахв, і це теж намагалися пов’язати з використанням антиперспірантів. Однак по-справжньому вагомих доказів, що пов’язують солі алюмінію з раком грудей або хворобою Альцгеймера, наука поки не знайшла. Всі перераховані дослідження є лише непрямими доказами проти солей алюмінію в антиперспірантах.

Ставимо крапку в суперечці про шкоду антиперспірантів

Подібні докази можуть використовуватися двояко: як противниками антиперспірантів, так і їх прихильниками. Науково доведено лише один факт: алюміній у високих дозах безумовно є токсичним. Але виникає питання: чи може наше тіло увібрати через шкіру дозу, достатню для нанесення здоров’ю непоправної шкоди? «Це просто біологічно неможливо, − каже Террі Грейлінг, доцент дерматології та охорони здоров’я Орегонського університету. − Ваше тіло не поглинає антиперспірант. Ваша шкіра біологічно влаштована так, щоб фільтрувати шкідливі для організму речі, й вона дійсно є відмінним бар’єром в цьому плані».

«Люди розглядають пахву як губку, що поглинає алюміній, ймовірно через велику кількість потових залоз у ній, − каже Малькольм Брок. − Але справа в тому, що пори відкриті тільки на поверхні шкіри. Під шкірою вони закриті. Це означає, що навіть якщо в них забивається антиперспірант, вони не стануть відкритими каналами, за якими хімікати вільно проникають в організм».

«Плюс вам потрібно було б проковтнути або абсорбувати величезну кількість алюмінію, щоб випробувати його нейротоксичний ефект, − повідомляє доцент Грейлінг. − Дорослі в Америці їдять від семи до дев’яти міліграмів алюмінію на день разом із продуктами, і це ні в кого не викликає тривоги. Дослідникам ж доводиться вливати в піддослідних щурів і кроликів величезні потоки алюмінію протягом декількох років перед тим, як вони помітять будь-які зміни. Невеликі мазки антиперспіранту під пахвами не можна порівняти з цим. Є тільки одна річ, яку антиперспірант здатний змінити в нашому тілі − це кількість бактерій, що населяють шкіру. За даними досліджень, люди, які користуються антиперспірантами, мають менше бактерій у пахвових западинах, ніж ті, хто користується дезодорантами або взагалі нічим. У пахвах прихильників антиперспірантів було виявлено всього 14% Corynebacteria, що відповідають за той самий «природний запах тіла». У порівнянні з 62% у противників антиперспірантів. Однак Corynebacteria, крім того, що змушує нас «пахнути природно», ще й захищає шкіру від патогенних організмів. Однак я б не радив прихильникам антиперспірантів переходити на дезодоранти, − говорить доктор Грейлінг. − В останніх як антисептик, який вбиває запах, може використовуватися триклозан, що завдає організму набагато більшої шкоди, ніж солі алюмінію».

post_content

«Взагалі, щоб уникнути хвороб і якось впливати на власне здоров’я, важливіше вживати більше овочів і фруктів, уникати трансжирів. Але для цього треба змінювати свій спосіб життя. Звичайно, простіше шукати джерело хвороб у антиперспіранті», − саркастично зауважує доктор Грейлінг.

Ймовірно, і прихильники антиперспірантів, і любителі дезодорантів залишаться при своїй думці. Солі алюмінію можуть нашкодити мікробам, але навряд чи можуть викликати рак або зміни в мозку. Прихильникам дезодорантів важливо читати упаковку й обходити стороною засоби з триклозаном (хоча в Сполучених Штатах цей компонент був недавно заборонений у масмаркет-засобах). Тим же, хто любить пахнути природно, ми б рекомендували уникати користуватися громадським транспортом у годину пік. Підписуйтесь на наш Facebook і не пропускайте найкорисніші матеріали від Beauty HUB!

Читайте також