Між болем і надією: чи доречно святкувати під час війни – погляд психологів

Ментальне здоров'я

21-12-2025 Здоров’я Здоров’я Психологія Психологія

Між болем і надією: чи доречно святкувати під час війни – погляд психологів

Для одних будь-яке святкування у воєнний час виглядає недоречним, майже як зрада на тлі втрат і спільного болю. Для інших – це спосіб вистояти, втримати внутрішню рівновагу й не дозволити війні відібрати найцінніше – відчуття життя. Чи маємо ми моральне право на радість, коли війна триває? І як на це дивляться психологи?

Війна змінює не лише простір навколо й людські долі – вона перекроює саме відчуття часу. Дати, які колись асоціювалися із теплом і очікуванням, тепер сприймаються інакше: свята, дні народження, річниці, Новий рік чи сімейні зустрічі вже не мають колишньої легкості. Питання про те, чи доречно святкувати під час війни, звучить сьогодні дедалі частіше й нерідко стає приводом для гострих суспільних дискусій, розділяючи людей на протилежні табори.

Святкування у час війни: як знайти свій баланс?

Психологи наголошують: універсального «правильно» тут не існує. Для когось навіть спроба створити святкову атмосферу вимагає надлюдських зусиль і викликає внутрішній дискомфорт. Для інших свято стає необхідним перепочинком, немов ковток повітря після тривалого напруження. Обидві реакції природні, адже кожна людина проживає війну по-своєму. Справжні труднощі починаються тоді, коли з’являється публічне засудження одне одного – саме воно руйнує відчуття єдності й позбавляє взаємної підтримки.Більшість фахівців переконані: святкування важливих дат – це радше джерело ресурсу, ніж спосіб утечі від реальності. Йдеться про короткі миті внутрішньої опори, які допомагають зберігати сили й рухатися далі. У кожній родині такі моменти різні, але всі вони формують відчуття психологічної безпеки. Знайомі з дитинства традиції повертають відчуття стабільності й нагадують: життя триває попри будь-які обставини. Уміння радіти, мріяти й дозволяти собі свято – це не прояв слабкості, а ознака внутрішньої стійкості. Часто у суспільстві звучить і тема провини: мовляв, як можна святкувати, коли хтось втратив рідних, дім, перебуває на «нулі» або там, де про свята не йдеться? Психологи пояснюють, що почуття провини в умовах війни є нормальною реакцією на травматичну реальність. Водночас важливо відрізняти щиру емпатію від самопокарання. Заборона на радість не полегшує чужий біль, проте поступово виснажує власну нервову систему й може призвести до депресії й емоційного вигорання. BHUB спілкувалися із психологинями Катериною Дишель та Аліною Кушнєрьовою.

Катерина Дишель, психологиня, PhD, травматерапевт, фахівець у напрямку EMDR, ТФ КПТ, травмафокус

Чи нормально святкувати свята під час війни?

Поняття норми кожен вимірює своє. Це субʼєктивне сприйняття. Загально «норма» – це те, чого більшість. Святкувати не заборонено. На четвертий рік повномасштабного вторгнення українці мають дуже різний досвід. На початку було не дуже доречно, не було святкового настрою і взагалі розуміння, як рухатися далі. Зараз, як це не дивно звучить, спостерігається більша адаптація та прийняття подій, як вони є. Тому кожен святкує по-своєму. Ми на стадії виснаження, і будь-яке джерело ресурсу є вкрай необхідним для подальшого виживання. У кожної сімʼї різний досвід війни, власні події та втрати, різне навантаження. Тому дуже важливо орієнтуватися на свій стан і самопочуття. З точки зору етики, давайте повертатися у реальність: нікому не буде ні краще, ні гірше, якщо ви будете святкувати свята. Приносити себе в жертву у такий спосіб, відмовлятися від святкування, – неадекватно. Це не є ані допомогою, ані якоюсь підтримкою. Але важливо поважати різну позицію та думку, яка відрізняється від вашої та ніяк не порушує особисто ваші кордони. Святкування Різдва та Нового року – це те, що довгі роки обʼєднує нас культурально. Це можливість відчути свою приналежність, бути частиною спільноти, родини тощо. Відчути себе частиною великої системи і зайняти те місце, якого ви потребуєте. Дослідження підтверджують, що одним із найсильніших ресурсів підтримки та зцілення є підтримуюче коло близьких, однодумців, сім’ї, родинні зв’язки, гумор, віра. Свята і спосіб їх святкування є чудовим способом втілити це. Особливої уваги потребують діти. Для них бажано створювати свята, які несуть у собі атмосферу, традиції, безпеку, єдність, віру в чудо, відчуття, що життя продовжується. Мозку і дорослих, і дітей важливо зачепитися за щось, що вже знайоме та зрозуміле. Мати якусь стабільність у цьому, певні цикли та ритми, які дають відчуття опори.

Як налаштуватися на позитив під час свят у важкі часи і не відчувати провину?

Як саме святкувати, залежить від ваших потреб. Важливо не піддаватись масовому психозу і не влаштовувати таке свято, яке для вас наразі недоречне, на яке немає ресурсу. Нехай святкування буде виходити з ваших особистих потреб. Можливо, вам необхідно усамітнення, а може, навпаки – давно не бачилися із близькими. Чи є сенс виїхати в безпечне місце та наздогнати сон, відпочити від тривог. Можливо, ви бачите сенс у тому, аби допомогти й підтримати когось, хто цього потребує, і влаштувати йому свято. Звісно, памʼятати про воїнів, які взагалі можуть не мати цієї відпустки на свята, доєднатись до донатів або зробити подарунок діткам, які залишилися без батьків.Для нервової системи, яка наразі дуже втомлена та в декого взагалі виснажена, є необхідність ресурсування, створювати та плекати ресурси за допомогою тих дій, які вам доступні. Можливо, це буде затишок й атмосфера вдома з гірляндами та свічками, що дуже доречно під час відключення світла, затишні розмови, підтримка близьких, коло сімʼї, відпочинок і створення ресурсних спогадів. Важливо, аби це було на енергозберігаючому режимі, бо надмірні емоції, навіть позитивні, виснажують. Подумайте про те, як ви зараз відчуваєте свої потреби, який варіант святкування більше вам підходить, і потурбуйтесь про себе. Свята та приготування до них дають натхнення й надію.

Аліна Кушнєрьова, кандидат психологічних наук, автор книг про психологію здоровʼя людини, психолог, психотерапевт, викладач факультету психології Національного університету імені Тараса Шевченка, психотерапевтична практика – понад 17 років

Свята під час війни: прийнятно чи ні?

На мою думку, існують два підходи. Перший – дитяча позиція: людина обирає бути жертвою, надто емоційно залучається до страждань, що відбуваються навколо. Другий – доросла позиція: ми можемо запитати себе, коли взагалі настане «час святкування». Відповідь проста – ніколи. Бо доросла психологічна позиція означає усвідомлювати свої можливості тут і зараз, і це стосується не лише свят.