Яна Кушнарьова – українська модель з вітиліго. Три роки тому вона почала професійно займатися моделінгом і сьогодні успішно співпрацює з різними брендами, а до цього в її житті був шкільний булінг і довгий шлях прийняття себе.
Моделі – прекрасні створення з великими очима, ідеальною шкірою, стрункими тілами і роботою, про яку в різному віці мріють мільйони дівчат. Багатьом здається, що ці дівчата живуть бездоганним життям, де все красиво, натерте до блиску і розставлено по поличках. А їхня кар’єра, немов професійно відретушовані фото, – така ж досконала і без вад. Але що означає бути моделлю з рідкісною особливістю зовнішності «вітиліго»?Ми вже знаємо такий світовий досвід – канадська активістка Вінні Харлоу, яка увійшла до історії як перша модель з порушенням пігментації шкіри. Саме незвичайна зовнішність допомогла Вінні прославитися і потрапити на подіуми й обкладинки журналів.В Україні теж є особливі моделі, і саме з такою дівчиною нам вдалося познайомитися. Про свої перші кроки в кар’єрі, життя з вітиліго, про те, що моделям доводиться витримувати на зйомках, і чому важливо завжди залишатися собою, – в ексклюзивному інтерв’ю Яни Кушнарьової для Beauty HUB.– Яно, привіт! Розкажи трохи про себе. Звідки ти, скільки тобі років, чи десь вчишся зараз?– Мої вітання! Мені 21 рік, я з маленького містечка в Донецькій області, де населення близько десяти тисяч жителів. Вчуся в Національному фармацевтичному університеті (НФаУ). Власне через навчання і переїхала до Харкова, де зараз і живу.– Коли ти почала займатися моделінгом і чому вибрала саме цю сферу?– Ще зі школи мені подобалося фотографуватися, адже саме так мені вдавалося на якийсь час забути про дитячий булінг, який відбувався через мою особливість. А ось професійно моделінгом я почала займатися приблизно з 18 років. Саме з цього віку, коли прийняла остаточно свою індивідуальність, посипалися комерційні та творчі пропозиції.– Як твої близькі ставляться до того, що ти працюєш моделлю?– Спочатку батьки були категорично проти зйомок, особливо, якщо йшлося про кампейни білизни. Але мої батьки дуже мене люблять і поважають мій вибір. Вони прийняли це і тепер пишаються мною.– Кажуть, витримувати роботу моделі психологічно складно. Що можеш сказати, виходячи зі свого досвіду?– Чесно кажучи, так, є дуже складні моменти. Особливо на комерційних зйомках, тому що іноді умови роботи і результат далеко не найкращий. Я не кажу про складні локації або погодні умови, а саме про характер замовника, якість його продукції або рівень лицемірства на майданчику. Тому певною мірою я більше люблю творчі зйомки, на них можна розслабитися і повністю віддатися процесу.– Що для тебе найскладніше і, навпаки, найприємніше в професії?– Як я вже помітила вище, найскладніше – це зберігати спокій за неприємних умов роботи. Найбільш приємне, швидше за все, коли результат зйомки перевершує очікування, коли на майданчику виявляються «твої» люди і панує ідилія і взаєморозуміння.– Вітиліго, безумовно, – твоя родзинка. Це як твоє особливе тату. У моєї сестри така ж особливість, і я пам’ятаю її дитячі комплекси. Розкажи, як ти навчилася з цим жити? Яким був твій шлях прийняття плям?– Найскладніший період прийняття був з 6 до 15 років, до старшої школи. Тому що дітям складно приймати, коли ти не такий як всі. Через це у мене не було друзів і я постійно приховувала цятки під великою кількістю одягу. Навіть у найспекотніший день ходила в кофтах з довгим рукавом і штанях. Прийняття сталося через самоаналіз, коли я вирішила зробити це своєю особистою родзинкою в більш свідомому віці. Через якийсь час, коли я стала в це вірити, в інших теж не залишилося шансів думати інакше ☺– Ти велика молодець! Як думаєш, чи впливають твої білосніжні цятки на те, що бренд вибере для зйомки саме тебе? Адже сучасні марки дуже толерантні до особливих моделей і часто хочуть бачити саме їх героїнями своїх колекцій.– Я думаю, що так, цей критерій відіграє важливу роль. Але і так само я хочу вірити, що це через мою надмірну чарівність і харизму.
– Чи доводилося тобі стикатися з соціальними забобонами через вітиліго? Якщо так, то як реагуєш?– Я адекватно ставлюся до критики, і кожна людина має право на свою думку, якщо це не переходить в стадію образи, зрозуміло. Якщо ж хтось все-таки переходить межі, то я просто ігнорую це.– Поділися своїми ритуалами перед зйомкою. Як завжди готуєшся до фотосесії?– Основним моїм ритуалом є музика, адже під час підготовки це невід’ємна частина. Якщо я знаю, що на зйомці мене буде готувати візажист, то мій ритуал полягає в очищенні шкіри і підготовці обличчя до нанесення макіяжу. Якщо ні, то роблю все сама. Те ж саме і з волоссям. До речі, про музику. Дуже люблю слухати драйвову зарубіжну музику під час підготовки, але іноді й не обходиться без пісень Валерія Меладзе або групи «Руки вгору».– Наша людина! Розкажи про свої відчуття під час позування. Чи є хвилювання, коли бачиш перед собою камеру? Чи швидко чи знаходиш контакт із фотографами?– Я дуже вільно поводжуся в кадрі та намагаюся розташувати фотографа до себе, тому найчастіше робота проходить швидко і невимушено, в украй приємній атмосфері.
– Чи є моделі, які тебе надихають?– У плані професіоналізму мене надихають роботи Кендалл Дженнер і Вінні Харлоу. Також моєї особистою богинею позування вважаю канадську супермодель Коко Роша.– Давай тепер уявімо зйомку твоєї мрії. Яка вона?– У майбутньому я б дуже хотіла зробити зйомку, натхненням якої стане мій внутрішній досвід і сила. Хочу максимальної простоти, природності й елегантності. Щоб у кадрі відчувалася тільки я і моя сутність.– У кого б хотіла позніматися або, може, мрієш взяти участь в якихось проектах?– Мені шалено імпонує стиль фотографа Ріккардо Распа. Його роботи – це щось середнє між fashion і lifestyle-зйомкою, дуже спокійно і стильно. Також після зйомки першої леді країни для українського Vogue я закохалася в роботи голландського фотографа Пола Беллаарта, в його вміння передати стан і характер людини через об’єктив.Щодо проєктів, якщо говорити про телевізійні, то я би поки не стала брати в них участь, тому що мені хотілося б зберегти баланс між роботою та особистим життям, а будь-який проєкт любить копатися в чужій брудній білизні.– Чим зараз займаєш себе вдома? Що насамперед зробиш, коли вийдеш з карантину?– Насамперед побіжу працювати. Я дуже сумую за зйомками і творчим процесом. Мені в цілому дуже складно перебувати стільки часу вдома, оскільки я не можу довго сидіти на одному місці. Але цей час я прийняла для себе, як можливість саморозвитку: читання, перегляд фільмів, заняття спортом і догляд за собою.– Яку би ти дала пораду моделям-початківцям і юним дівчаткам, які мріють ними стати?– Я сама досі вважаю себе моделлю-початківцем і не маю права давати жодних уроків, але єдина порада, яку я б могла точно надати – це любити себе і більше практикуватися. Не бійтеся писати і пропонувати співпрацю першими, не беріть відмову близько до серця, не здавайтеся, не переставайте пробувати і йти до своєї мети.Над зйомками і створенням образів моделі працювали:фотограф Соня Леклерфотограф Alex Butkoфотограф Лиля Куницкаявізажист Ольга Годинавізажист Александра Коноваловастиліст по волосам Яна Зипаукраїнський бренд панамок і кепок Teplota
Підписуйтесь на наш Instagram і не пропускайте найкорисніші матеріали від Beauty HUB!
