Як дзеркальні нейрони впливають на нашу емпатію
Чому ми наслідуємо інших?
У 90-х роках неврологи з італійського університету ідентифікували клітини дзеркальних нейронів у корі великих пів куль головного мозку мавп. Вони активізувалися тоді, коли мавпи повторювали точнісінько дії інших. Після цього важливість і вплив дзеркальних нейронів на людину стала, мабуть, найпопулярнішою темою для вивчення нейронауки.
Пророцтво або маркетинговий хід
2000 року індійський невролог Вілейанур Рамачандран зробив сміливе припущення: «Дзеркальні нейрони настільки важливі для науки психології, наскільки відкриття ДНК у біології». У книзі Рамачандран стверджує, що дзеркальні нейрони лежать в основі емпатії (співпереживання емоційному стану іншої людини без втрати зовнішнього відчуття розуміння цього переживання. – Авт.). Тобто дзеркальні нейрони дозволяють нам наслідувати інших людей. Вони також прискорили еволюцію мозку, що пояснює походження швидкої навчальності під час перебування у нерідному мовному середовищі. Найбільш важливим, на думку Рамачандрана, є те, що дзеркальні нейрони спричинили великий стрибок в еволюції людської культури, який стався близько 60 000 років тому.
Люди-дзеркала
У своїй думці вчений не самотній. Так, наприклад, видатний філософ і гуманіст Ентоні Кліффорд Грейлінг, засновник і перший ректор Нового коледжу гуманітарних наук у Лондоні, написав для видання The Times статтю про підвищений інтерес і наслідування звичайних людей знаменитостям, і він особливо акцентував, що люди наслідують селебрітіс завдяки наявності в корі їхнього головного мозку дзеркальних нейронів. «Ми маємо великий дар співпереживання, – також писав він. – Це біологічно розвинена здатність, що свідчить функція дзеркальних нейронів». Водночас авторка Єва Сімпсон писала про те, чому люди були такі зворушені, коли тенісний чемпіон Енді Мюррей програв і розплакався, тобто вони дуже співпереживали спортсмену. «Плач схожий на позіхання, – написала вона, – винні дзеркальні нейрони, клітини мозку, які змушують нас реагувати так само, як і людина, на яку ми дивимося». Далі більше! У статті, опублікованій у «Нью-Йорк Таймс» 2007 року, присвяченій впливу нейронів на еволюцію мови та підтримці психологічного настрою людей після важких ситуацій, знову вивчалися дзеркальні нейрони: «У людей є «дзеркальні нейрони», – писав автор Майкл Корбалліс, – які змушують їх відчувати те, що ще хтось відчуває». У статті Майкл Корбалліс згадав одну з учасниць експерименту, дівчину на ім’я Еллі, яка гуляла зі своєю подругою Карен після операції. Вона проходила підтримувальну терапію, і після операції їй рекомендували прогулянки на свіжому повітрі. Еллі, гуляючи з Карен, дотримувалася того ж темпу ходьби, що й Карен. Після кількох хвилин Еллі відчула нездужання у тому ж органі, який видалили Карен. Тобто почуття емпатії відіграло величезну роль у звичайній ситуації, і все це завдяки дзеркальним нейронам, стверджує вчений. Якщо дзеркальні нейрони надають нам здатність співпереживати іншим, слід звернути увагу на них тоді, коли деякі люди борються за те, щоб допомогти і побачити перспективи інших, наприклад, за деяких хвороб (аутизм).«Дзеркальні нейрони виконують ту ж роль у ранній еволюції людини, що й інтернет, Вікіпедія та блоги зараз», – говорить Вілайянур Рамачандран.
Реальність
Усюдисуща ідея про те, що дзеркальні нейрони «примушують» нас відчувати чужі емоції, можна простежити до початкового контексту, в якому вони були виявлені, – моторних клітин у мозку мавп, що реагували на вигляд людини, яка виконує дію. Це призвело до припущення, що дзеркальні нейрони відіграють каузальну роль, дозволяючи нам зрозуміти цілі тих чи інших людських дій. Уявляючи у своїй голові, що робить конкретна людина, ми розмірковуємо та робимо висновки. Таким чином, дзеркальні нейрони дають миттєву симуляцію їхніх намірів – високоефективну основу для емпатії. Ідея досить проста, погодьтеся. Але вчені замовчують те, що в цій теорії є й суперечності. Найбільша й очевидніша проблема полягає в тому, що ми цілком здатні зрозуміти дії, які ми не можемо виконати.
Навіщо нам дзеркальні нейрони
Візьмемо, наприклад, звичайну людину, яка ніколи не грала в теніс. Погодьтеся, вона не буде спантеличена, побачивши, як тенісист Роджер Федерер розмахує своєю ракеткою. Вона повністю розуміє, якою є мета спортсмена, попри те, що не може імітувати дії Федерера. Так само ми розуміємо літання, ковзання, перекидання та будь-які інші рухи людей, навіть якщо у нас немає необхідних рухових клітин для імітації. З медичної літератури є також численні приклади розуміння, що збереглися після пошкодження моторної кори у людей, які можуть розуміти, хоча вони не можуть розмовляти. Сюди належить і питання, як люди читають міміку. Є докази того, що активність дзеркальних нейронів більша, коли ми розглядаємо дії, які нам незнайомі.
Еволюція емпатії
Стверджуючи, що дзеркальні нейрони відіграють центральну роль у прискоренні соціальної та культурної еволюції людини, змушуючи нас співпереживати один одному, – ці висновки тут демонструють той факт, що дзеркальні нейрони, мабуть, набувають своїх властивостей через досвід. Дослідження Сесілії Хейєс показали, що досвід навчання може анулювати чи перебільшувати дзеркальні властивості у моторних клітинах. Не можна стверджувати, що дзеркальні нейрони змушували нас наслідувати і співпереживати один одному, якби не спосіб поведінки, який ми вибираємо собі, його диктує робота наших дзеркальних нейронів. Що стосується їхньої ролі в культурній еволюції, Хейес каже, що дзеркальні нейрони схильні до впливу культурних практик, таких як танці й музика.Аутизм і дзеркальні нейрони
Зрештою, яку роль дзеркальні нейрони відіграють в аутизмі? Є численні свідчення того, що люди з аутизмом не мають проблем із розумінням дій інших людей (всупереч порушеній «дзеркальній гіпотезі») і показують нормальні імітаційні здібності та рефлекси. Антонія Гамільтон оцінила результати 25 відповідних досліджень, зробивиши висновок: мало що свідчить про глобальну дисфункцію системи дзеркальних нейронів при аутизмі.
Додати в обране
Увійдіть або зареєструйтесь, щоб додати до обраногоПоділитись в соцмережах
Оцінити статтю
Увійдіть або зареєструйтесь, щоб оцінити статтю
Помітили помилку?
Коментарі
Спецпроєкти
Нове
Популярні матеріали
Must Read
