Чим небезпечна ліпосакція?

Який ризик ускладнень

24-09-2021 Краса Краса Тіло Тіло

Пластичні хірурги Європи хочуть заборонити збільшення сідниць жиром через почастішання випадків жирової емболії після процедури. Редакція Beauty HUB з’ясувала, що таке жирова емболія, наскільки складно її діагностувати і який ризик її виникнення після ліпосакції.

Що таке жирова емболія та де вона зустрічається

Жирова емболія – синдром, коли жир потрапляє в кровоносну систему, який механічно перешкоджає нормальному кровотоку в органах і проявляється різними симптомами. Жирова емболія відома ще до ліпосакції. Це добре знайоме і вивчене ускладнення, яке виникає після переломів довгих трубчатих кісток, серцево-легеневої реанімації й інфузії ліпідів при парентеральному харчуванні (введення поживних речовин безпосередньо в кров, минаючи шлунково-кишковий тракт). З моменту появи ліпопластики в середині 1970-х років ліпосакція стала однією з найпопулярніших косметичних хірургічних процедур і все більше набирає обертів. Закономірно, що збільшилася і частота синдрому жирової емболії після ліпосакції. Про це йдеться в дослідженні Національного центру біотехнологічної інформації США (NCBI).

Жирова емболія небезпечна тим, що її можна легко пропустити або недооцінити. Сьогодні не існує точних критеріїв її діагностики. Іноді розвивається синдром блискавичної жирової емболії. Він може призвести до критичної ситуації протягом 2-3 днів після збільшення частин тіла жиром. За тяжкістю жирова емболія варіюється від легкого респіраторного розладу до летального результату. Виділяють три симптоми жирової емболії. Перший – гостра дихальна недостатність (задуха, задуха з кашлем, різкий біль у грудях). Другий – мозкова дисфункція (нервові порушення). І нарешті, третій – шкірні ураження (петехіальний висип). Як показали інші дослідження, ці симптоми виникають уже через 12-72 години. Причиною є травми (перелом, поранення), заміна суглобів протезами, хірургічне зміщення уламків кісток, остеопатичні операції. В останні 50 років до них додалася і ліпосакція. Поставити діагноз «жирова емболія» після збільшення тіла жиром важко. Один або декілька з цих симптомів можуть бути відсутні. Під час ліпосакції жирова тканина в підшкірному шарі пошкоджена і зруйнована всмоктувальною канюлею і негативним тиском. Більшість зруйнованих фрагментів тканини видаляються. Деякі з них потрапляють в системний кровотік через травмовані судини. Частинки жиру, які потрапляють у венозний кровотік через розірвані судини, можуть стати емболами в основних органах – легені, мозок, нирки і шкіра. Ці «жировики» впливають на кровообіг, що врешті-решт ускладнює кровотік й обмін кисню. Крім того, біоактивні токсичні речовини, такі як хиломікрони вільних жирних кислот, утворюються із зруйнованих адипоцитів. А гормони, що виділяються після травми, підсилюють запалення і руйнування клітин при синдромі жирової емболії.

Клінічний експеримент: як виникає жирова емболія після ліпосакції

Для прояснення клінічної картини синдрому жирової емболії NCBI провела дослідження. Мета – простежити зміну кількості жиру в крові, легенях і головному мозку протягом 48 годин після пересадки жиру. Як піддослідні виступили 18 молодих щурів з фізіологією, подібною до людської. 15 щурів використовували як досліджувану групу, троє з них увійшли до контрольної групи. Зразки крові, легенів і тканини мозку були отримані без ліпосакції в контрольній групі. Кожна з трьох груп складалася з 5 особин, яким було проведено пересаджування жиру. В першій групі зразки крові, легенів і тканини головного мозку були отримані через 1 годину після ліпосакції. У групах два і три зразки було взято через 24 і 48 годин відповідно. Пересаджування жиру проводилося під загальним наркозом. Хірурги використовували канюлі з нержавіючої сталі медичної якості. Канюлі мали внутрішній діаметр 2 і 3 мм і довжину 20 см з заокругленим кінчиком кулі. У них була гладка поверхня і 3 отвори на тому боці, через який аспірований жир зливався в шприц. Під час процедури канюля була розташована безпосередньому в шарі підшкірного жиру. Такий спосіб запобігає пошкодженню навколишніх тканин, зокрема м’язів.

Результати експерименту та висновки

Після проведення всіх гістологічних досліджень і порівнянь було виявлено таке. Частинки жиру, що вивільняються після ліпосакції, потрапляли спочатку в серце. Потім вони мігрували в легені – перший орган, який захоплював жирові крупинки. У цьому дослідженні рівні жирових частинок в 24-годинній групі були майже в 4 рази вище, ніж в 1-годинній або 48-годинній групах. Протягом перших 24 годин частки жиру безперервно потрапляли в розірвану судину. Жир залишався всередині та навколо операційного поля протягом доби після ліпосакції. Через добу відкладення жирів знижувалося. Тому кількість жирових клітин в 24-годинній групі було набагато вища, ніж в 48-годинній. Крім крові, крупинки жиру було виявлено в легенях 100% випробовуваних і в мозку 10%. Цілком можливо, що легені здатні фільтрувати частки жиру з системи кровообігу. А це зменшує кількість жирових крупинок в інших органах. У виняткових випадках крихітні жирові частинки можуть вислизнути від фільтра легенів і потрапити в мозок або інші важливі органи. У цьому дослідженні «підозрювані» частки жиру були виявлені в двох зразках мозку з 24-годинної групи. Вони виявилися мізерними, і їх не можна було підтвердити. Контрольна група мала нормальні гістологічні особливості без частинок жиру в зразках мозку.

Як діагностувати жирову емболію

Щоб запобігти жировій емболії, важливо правильно вибирати пацієнтів і методи пересаджування жиру. Такий висновок зробили автори експерименту. Більш точне спостереження і ретельна оцінка ранніх симптомів після операції корисні для визначення раннього діагнозу. В разі підозри жирової емболії слід проводити відповідну агресивну терапію. Це знизить захворюваність або запобіжить прогресуванню до синдрому жирової емболії.

Для діагностики ранніх симптомів жирової емболії автори дослідження рекомендують аналіз газів артеріальної крові, аналіз крові, сечі і мокротиння. Також автори рекомендують використовувати рентгенографію грудної клітини і неконтрастну комп’ютерну томографію (КТ). Ще підходить метод вентиляційно-перфузійної і магнітно-резонансної томографії. При рентгенографії грудної клітини ознаки генералізованої легеневої інтерстиціального й альвеолярного помутніння виникли протягом перших 3 днів після ліпосакції.

Чи є антидот проти жирової емболії

На це питання змогло відповісти інше дослідження, проведене в військово-польових умовах. Відомо, що у хворих, які отримали травму, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, емболія виникає значно рідше. Або вона перебігає в легкій або середньотяжкій формі. Спирт здатний пригнічувати сироваткову ліпазу. Він є емульгатором і має антикетогенну, седативну і аналгезувальну дії. На цьому дослідженні засновано внутрішньовенне введення 5% етилового спирту в 5% розчині глюкози з метою профілактики і лікування жирової емболії. Експерименти на щурах довели, що розчин 5% етилового спирту – ефективний засіб профілактики і лікування експериментальної жирової емболії.

Який існує ризик жирової емболії після ліпосакції

Пластичні хірурги з міжнародних спільнот створили цільову групу для моніторингу та звітності про випадки жирової емболії після пересаджування жиру в сідниці. Результати показали, що смертність після ліпосакції становить 1 на 3000 операцій. У всіх летальних випадках в сідничних м’язах було виявлено жирові частинки. Редакція Beauty HUB раніше повідомляла, що випадки жирової емболії почастішали. Причина – непрофесіоналізм лікарів і низький рівень клінічних умов. Підписуйтесь на наш YouTube-канал і не пропускайте найкорисніші відео-матеріали від Beauty HUB!

Читайте також

Як позбутися целюліту: поради нутриціолога та косметолога

З целюлітом можна боротися

# липофилинг, липосакция, збільшення сідниць жиром, жирова емболія це, ліпосакція ускладнення, ліпосакція попи, ліпосакція ризики, ліпосакція сідниць, ліпофілінг попи, ризики ліпосакції, збільшення сідниць,

Додати в обране