Ірина Гізбрехт, дипломований нутриціолог та член Асоціації нутриціологів України
Що таке лунатизм?
Лунатизм (сомнамбулізм) – це стан, коли людина виконує певні дії під час сну: може вставати, ходити, говорити, іноді навіть виконувати складні рухи, але при цьому залишається несвідомою і зазвичай нічого не пам’ятає зранку.
Лунатизм: власний досвід
Давайте одразу ж поринемо в мій світ через яскраву сцену приступу лунатизму.
Мені сниться, що за мною женуться якісь зловмисники на машині і я маю десь знайти схованку, тому уві сні падаю на землю і ховаюся під кущем. А в реальності я вистрибнула з ліжка та залягла майже під столом. Чоловік намагався мене підняти, але мені снилось, що це зловмисники, і не давалась, поки не отямилась.
Таких історій у мене багато, бо все почалось із раннього дитинства.
Коли я залишалася на ніч у моїх дідуся та бабусі, то прокидалася в іншій кімнаті. Батьки помітили, що щось не так, коли я заходила до них уночі та говорила щось незрозуміле, але довго думали, що я так жартую.
Усе стало зрозуміло, коли в санаторії (у 10 років) дівчата-сусідки розповіли мені, як я вставала та ходила по кімнаті й не відповідала на їх питання.
Мене нікуди не водили, не обстежували, тому що з моєю бабусею відбувалося щось схоже. Коли вона втомлювалася на роботі, то уві сні знімала карниз зі шторами й носила по кімнаті. Тому я одразу це приймала за норму, зрозуміла, що я – особлива, і збирала цікаві історії для душевних посиденьок.
Я ніколи не виходила за межі кімнати, завжди тільки біля ліжка топчусь. В арсеналі такі історії:
- Намагалась скинути з ліжка чоловіка, бо думала, що то інша людина.
- Два рази душила чоловіка.
- Знімала зі стіни фотографію та картини, клала на тумбочку.
- Писала в телефоні текст (і не памʼятала цього, звісно).
- Тікала з ліжка, думаючи, що там або змії або ще щось небезпечне.
- Підходила до ліжка сусідів і просто стояла.
- Сиділа на ліжку та крутила подушку в руках (друзі бачили).
Коли мене намагаються запевнити, що нічого не відбувається і я сплю, то вириваюсь і не даюсь. Мене краще без розмов просто покласти, і я буду спати далі.
Зйомки в шоу на СТБ
В університеті мені випадково трапилося оголошення СТБ про набір учасників на шоу «За живе», де шукали людей з лунатизмом (сновидством). Я в той час активно знімалася для масовки, тому й знайшла це оголошення.
На шоу мені зробили всі необхідні обстеження: енцефалограму, МРТ голови, прийом у психіатра, аналізи на всі можливі гормони. НІЧОГО не знайшли. На передачі сказали, що це все через стрес, бо попри наукові дослідження, лунатизм залишається мало вивченим явищем: лікарі досі не мають єдиного пояснення, чому саме одні люди схильні до нього, а інші – ні, і чому з віком у когось він зникає, а в когось – триває.
Період загострення приступів лунатизму
Розповідати смішні історії, як я лякала дітей в таборах чи знімала картини зі стіни вдома, це весело. Але десь у 24 роки почався період загострення, коли почалися питання з роботою, саморозвитком, стосунками… коротше, доросле життя.
Через більші стреси лунатизм почав проявлятися ЩОНОЧІ й набирав обертів. Це вже не були такі зворушливі історії – сюжет снів ставав схожим на горор.
Якось я душила чоловіка. Мені наснилось, що поруч біля мене не чоловік, а якась незрозуміла істота і я маю захищатись. Потім були картинки з воєнних фільмів із «фріцами» (я їх колись боялась, тепер це інша національність).
І найчастіший мій кошмар – змії. Якщо я сильно нервувала, уночі у мене було повне ліжко змій, від яких я тікала, а чоловік мене ловив.
Лунатизм: робота з психологом
Я не висипалась, нервова система не встигала відновлюватись, виникли питання зі здоровʼям. Треба було діяти, тому я залучила психолога.
Завдяки постійній регулярній роботі з фахівцем приступи лунатизму набагато зменшились і перейшли на позитивний лад, як і було раніше: продавала кошенят чоловіку, вдягалась і чекала світанку, щоб прогулятись – без змій і солдат.
Я і досі в терапії. Вже років п’ять це мій справжній порятунок, адже дослідники кажуть, що на рівні психіки лунатизм може бути пов’язаний зі стресом, перевтомою та емоційним напруженням.
Лунатизм: робота з психіатром
Колись мені наснилось, що я вигадала нове слово, якого не існувало, але воно дуже важливе для суспільства. Прокинувшись, побачила, що в телефоні були відкриті «нотатки» і там написано «нове слово». Тобто в стані лунатизму я можу відкрити телефон і написати текст без помилок.
Разом із психологом було прийнято рішення спробувати роботу із психіатром. Мене посадили на протиепілептичні та ще якийсь аналог антидепресантів. На цих таблетках НІЧОГО не змінилось, крім того, що я була сонна цілими днями.
Ці препарати я перестала застосовувати після того, як мені прооперували легені. Відтоді не приймаю.
Лунатизм у лікарні та в потягах на верхній поличці
Дуже цікаво, що в потягах вночі я не маю нападів. Напевно, моя підсвідомість не дає цього робити, бо можу впасти з полички.
В реанімації після операції та в палаті я теж не лунатила, бо розуміла, що можу порушити всі дренажі й апарати, до яких мене підключали. Лише один раз, вже перед випискою, моя сусідка казала мені, що я їй щось розповідала уві сні.
Тобто інстинкт самозбереження спрацьовує.
Лунатизм: робота з сомнологом
Я як нутриціолог добре розумію, наскільки погано впливає недосип на здоровʼя людини. Тому в 30 років вирішила сама звернутися до сомнолога, щоб остаточно розібратися з моєю ситуацією і, можливо, зовсім прибрати напади.
В Україні ця практика не розвинена, тому навіть моє звернення в лікарню внесли за кодуванням проблем з щитоподібною, бо робота з лунатизмом – незвичайна практика.
Сомнолог пояснив, що це відбувається через порушення переходу між фазами глибокого сну та пробудження.
На рівні фізіології лунатизм пов’язують із тим, що мозок частково «прокидається», тоді як інші його ділянки – особливо ті, що відповідають за усвідомлення і контроль дій – залишаються у стані сну.
Лікар запропонував дообстежитися на предмет епілепсії, хоча мене вже обстежували, але, можливо, щось упустили.
Запропонували рішення – пити пігулки, яких в Україні навіть немає. Тобто єдиний варіант отримати їх – лише замовляти. Проте я поки не готова сідати на пігулки на постійній основі, тому вирішила працювати зі своїм психоемоційним станом та харчуванням.
Правила для лунатиків
Які правила я вивела для себе, щоб менше лунатити. Ніколи не боялась цього стану, приймала і вчилась з цим жити якісно.
Ось такі правила я для себе вивела, щоб мінімізувати напади:
- не пʼю каву після 15:00;
- не переїдаю на ніч;
- працюю зі стресом (психолог, ванна, рефлексія, розмови);
- сплю під стіною, щоб не могла вийти «гуляти»;
- в кімнаті нічого не змінюю, бо речі не на своїх місцях можуть спровокувати у мене реакцію вночі;
- пʼю магній та періодично ашваганду;
- дотримуюсь гігієни сну;
- коли повня – закриваю штори.
У майбутньому планую продовжити роботу зі сомнологом, коли народжу дитину. Мене дуже хвилює, як я буду проживати цей період, коли буде малюк і стрес на стресі. А поки що дотримуюся тих правил та методів, які для мене працюють.
Якщо хтось переживає схожий досвід, то можу порадити:
- не боятись себе і не соромитись;
- пройти детальне обстеження;
- працювати з психологом.
Підписуйтесь на нашу сторінку в Instagram та не пропускайте найкорисніші матеріали на Beauty HUB!
