Синдром самозванця: тест на визначення типу особистості, інтерпретація результатів

У світі семеро з десяти людей страждають на синдром самозванця час від часу, а двоє з п’яти – постійно. Цей синдром розвивається, коли людина успішна, хоча не почувається максимально комфортно. Вона звинувачує себе, що отримала те чи інше благо незаслужено. Знайоме? Поговоримо про це детальніше.

Синдром самозванця – це психологічний стан (не розлад психіки!), коли людині складно зрозуміти, що її досягнення є результатом власних зусиль, знань і здібностей. Як би їм не демонстрували успіх, люди з синдромом самозванця не можуть в нього повірити. Їм здається, що це просто везіння або вдалий збіг обставин тощо. Розповімо, як розпізнати симптоми самозванця, який тест необхідно пройти для його визначення.

Синдром самозванця: ознаки, які почуття відчуває

Феномен самозванця вперше виділили 1978 року. Психологині Пауліна Кленсі та Сюзанна Аймс вивчали психологію успішних жінок, які вважали, що їх переоцінюють навколишні. З 2000 року синдром самозванця вважається реакцією на певні ситуації, а не рисою характеру. Раніше існувала думка, що до нього більше схильні жінки, у ХХI столітті до них додалися афроамериканці, представники ЛГБТ-спільноти й обдаровані діти. Тимчасово на синдром самозванця страждають випускники вишів, яким вдалося зачепитися за хорошу роботу, і молоді педагоги. Що відчуває людина з синдромом самозванця:

• Відчуває, що незаслужено успішна, і боїться, що рано чи пізно це зрозуміють навколишні. Страх викриття, страх перед майбутніми успіхами – ось відчуття, які переслідують самозванця, йому складно брати відповідальність за успіх.
• Пояснює свої успіхи удачею, але ніяк не кропіткою працею і здібностями. До того ж самозванець боїться повторення успіхів.
• Знецінює успіх, вважає, що робота була легкою і відмінний результат закономірний.

Багато психологів вважають, що синдром самозванця розвивається в дитинстві, коли батьки вважають навколишніх дітей розумнішими за свого чада. При цьому навіть якщо власна дитина демонструє кращі результати згодом, думка батьків залишається незмінною. В результаті дитина не вважає себе розумною. Бувають і зворотні ситуації, коли навколишні дитини вважають її мегарозумною. Виростаючи, вона завжди має сумніви, чи так це, постаючи перед труднощами, боїться попросити про допомогу. До синдрому самозванця дуже сильно схильні перфекціоністи, неврастеніки, люди, що представляють національні, гендерні, расові чи соціальні меншини.

Чи потрібно лікувати синдром самозванця, як впоратися з проблемою

До фахівців звертаються в разі, коли синдром самозванця заважає будувати кар’єру. Наприклад, людина не претендує на те, що могла би отримати і що заслуговує, – їй здається, що вона і так всіх обманює. В реальності її якостей цілком вистачає обійняти більш високу посаду і принести користь. Буває, що синдром самозванця негативно впливає на якість життя. Людина витрачає масу часу не на роботу, а на уникнення викриття. Людям з підтвердженим діагнозом синдрому самозванця призначають когнітивно-поведінкову терапію. Для цього вивчається мислення пацієнта, йому допомагають позбутися забобонів, вчать розпізнавати негативні думки й уникати їх. Інші психологи вибирають когерентну або письмову терапію. В межах  останньої пацієнта навчають організовувати думки, виписувати досягнення на папір і зіставляти їх з реальністю. Написане служить пам’яткою, щоб пацієнт зміг позбутися почуття некомпетентності. ТОП-3 порад, як впоратися з синдромом самозванця:

1. Похвала. Ви зобов’язані визнати і зазначити свої власні успіхи. Іноді за вас це роблять колеги або керівництво.
2. Прийняття та зміна. Синдром самозванця тільки у вашій голові: не порівнюйте себе з іншими, не приймайте всі поради близько до серця і не виправдовуйтеся, пом’якшіть вимоги до себе.
3. Боротьба зі страхом. Страх підживлюється негативними думками і невпевненістю у власних силах. Не панікуйте через помилки.

Синдром самозванця перетинається з іншим психологічним станом – ефектом Даннінга – Крюгера. Його можна діагностувати у людей з низькою кваліфікацією, які переоцінюють свої здібності, і професіоналів, схильних сумніватися в своїх силах, які відчувають невпевненість, вважають навколишніх більш компетентними.

Чому синдром самозванця не такий уже й поганий

Якщо ви час від часу виявляєте у себе синдром самозванця, то це свідчить про вашу зацікавленість у професійному розвитку й особистісному зростанні. Ви невпинно набираєтесь досвіду, удосконалюєте свої знання. Синдром самозванця підштовхує до вивчення чогось нового, безмежного. Ви ніколи не станете гордовитою людиною з роздутим до небес еґо.

 Як визначити синдром самозванця: тест і результати

У мережі існує маса сервісів, які пропонують пройти тест на синдром самозванця. Пройшовши його, вас кваліфікують до однієї з п’яти груп:

• Експерти. Потребують додаткової інформації завжди, у них маса сертифікатів, що підтверджують їх високу кваліфікацію. Бояться виглядати дурними, тому соромляться ставити питання.
• Перфекціоністи. Люди із завищеною планкою. Виконавши роботу на 99%, вони все одно будуть незадоволені.
• Генії. У дитинстві їм все давалося легко, і якщо у дорослому житті доводиться багато працювати, вважають це ознакою некомпетентності.
• Солісти. Їм необхідно все робити самим, а звертатися по допомогу – отже, визнати свою неспроможність.
• Супермени. Працюють більше інших у прагненні довести свій високий професіоналізм. Намагаються домогтися успіху у всіх сферах життя – на роботі, в сім’ї, у стосунках.

Підписуйтесь на наш Viber і не пропускайте найкорисніші матеріали від Beauty HUB!