Всесвітній день собаки: редакція про своїх улюбленців

Собачих свят насправді багато: міжнародних, національних. Ось уже 17 років в останній тиждень серпня проводиться Всесвітній день собаки за підтримки Міжнародного фонду захисту тварин. Свято було засноване у 2004 році активною зоозахисницею із США Колін Пейдж.

У цей день різні організації закликають всіх людей звернути більше уваги на права тварин і проблеми собак, які не мають домівки, а власники дякують своїм чотириногим вихованцям і згадують пов’язані з ними зворушливі та кумедні історії. Ми в редакції Beauty HUB також вирішили підтримати цю чудову ініціативу!

Ліза Топух, головний редактор Beauty HUB

Почну з того, що я народилася в рік Собаки. Завжди пишалася даним збігом обставин, адже китайський календар сповнений різних тварин, і погодьтеся, що краще бути собакою, ніж щуром або змією!

Собаки у мене ніколи не було, але, коли я виросту, обов’язково собі куплю! Собака – це ж друг людини, безмежна відданість і чиста любов. Мене дуже розчулюють розмови собачників, їхнє ставлення до тварин і ці спільні прогулянки в парку. Поки для мене це все овіяне романтичним флером, хоча треба віддати належне: догляд за собакою – праця та відповідальність.

Якби я була собакою, то неодмінно японської породи сіба-іну. Ця порода – національне надбання Японії! Розумні і кмітливі, вони дуже люблять своїх господарів, але не забувають і про свою гідність, показуючи, що можуть обійтися і без «цих людей». Мені дуже подобається, що сіба-іну з характером і, як я, людей начебто люблять, але гладити себе не дозволяють. До такої собаки потрібен свій підхід, емпатія, щирість у стосунках. Як, втім, і до мене. Сіба-іну, будь ласка, почекай мене ще трошки, і ми обов’язково зустрінемося!

Ще хочу сказати пару слів про грубість по відношенню до собак. Вважаю, що це низько і неприпустимо. І дуже чекаю, що постраждалі від людської агресії собаки знайдуть захист в українському законодавстві. Пам’ятайте, «всі собаки потрапляють до раю», а нам, людям, дається якийсь десяток років насолодитися спілкуванням з ангелами і ми це повинні цінувати!

Таня Молочківська, заступник головного редактора Beauty HUB

Про свою любов до тварин я можу говорити багато і довго, з дитинства тягла додому всіх бездомних цуценят і намагалася врятувати, а потім прилаштувати серед рідних і знайомих кинутих вуличних кошенят. У нас вдома завжди жили чотирилапі, але мій особистий собакен, за якого я повністю сама несла відповідальність, з’явився, коли мені було 18.

Ось цей маленький безстрашний лев на фото і є мій найкращий друг ось уже 8 років. Карликового пекінеса на прізвисько Міккі мені подарував один щасливий випадок у найбільш переломний момент життя. Було дуже несподівано, але на 100% вчасно. Турбота про нього стала для мене справжнім спасінням, потужним антидепресантом і таблеткою від поганого настрою. За цей час ми з «пьоселем» провели приблизно 3100 щасливих днів, здійснили багато класних спільних поїздок (він у мене ще той мандрівник!) і не втомлюємося щодня кайфувати і смакувати це життя разом.

Декому здається, що моя собака має проблемний характер. Адже під час прогулянок цей пустотливий пухнастий хвостик перетворюється на справжню грозу району, включає режим «боса», ганяє голубів і готовий боротися з усіма собаками, які зустрічаються на нашому шляху. Тато жартує, що коли ми з Міккі їдемо додому (у моє рідне місто), всі кішки і собаки у дворі ховаються на дахах. Це правда, але зате з ним ніколи не буває нудно!

Наша дружба – це віддавати йому всі фрикадельки з супу, м’ясо з пельменів і ділити одну сосиску на двох. А ще – вставати разом вночі попити водички, розігрівати йому вчорашню їжу, як собі, і просити вибачення, якщо хвилину тому насварилася або ненавмисно наступила на лапку. Думаю, йому дуже пощастило зі мною, а мені з ним – ще більше!

Настя Бузданова, редактор рубрики «Стиль життя»

Говорити про свого собаку Бусі я можу вічно, адже це найулюбленіша зацілована дитина в нашій сім’ї! Сказати, що з її появою наше життя перевернулося з ніг на голову – нічого не сказати. Забрати крихітку з якоїсь бази за містом, щоб її з братами і сестрами не вивезли в ліс посеред зими, було вельми імпульсивним рішенням, але одним із найбільш правильних в нашому житті. Хоча іноді з цього приводу виникали сумніви 🙂 Наприклад, коли Бусіта з’їдала мої дипломні, відгризала носики нових туфель, лопала сиру гречку пакетами і шоколадки з обгорткою (що було потім, ви можете здогадатися), вигризла пів кімнати лінолеуму і розтерзала майже всю оббивку вхідних дверей в орендованій квартирі… Продовжувати цей список можна довго.

Зараз нашій пухнастій доньці вже сім років. Вона доросла і розумна собака, але як і раніше співає вітальні пісні і танцює ча-ча-ча, щойно  ти переступив поріг квартири, мило спить,висолопивши язичка, божеволіє, коли бачить на прогулянці м’ячик, радіє більше за всіх, коли кур’єр приносить піцу, і сидить на унітазі у ванній кімнаті, ховаючись від грози. Напевно, це найкрутіше, що тварини завжди залишаються кумедними дітьми, яких любиш за всі «зальотики» ще більше!

Іванна Гавришко, beauty-редактор Beauty HUB

Ні люди, ні собаки не трапляються в нашому житті випадково – твердо заявляю зі свого невеликого, але яскравого досвіду. Не можу сказати, що я з раннього дитинства жила мрією про чотирилапого друга. Проте в один момент відчула бажання і навіть потребу в цьому. Відтак у нашому домі з’явилася ще одна білявка – лайка Холлі. Тато приніс щенятко зовсім крихітним, як тільки його відпустили від матусі. В свої 16 (період, коли складні підлітки часто непідвладні ні батькам, ні вчителям), я знайшла в цій красуні свого коуча: життя за чітким графіком, відчуття відповідальності, вправність у турботі за кимось…

Ми з нею росли разом. Вона – фізично. Я – ментально. Раптово увірвавшись в моє життя, Холлі вирішила так само раптово з нього піти. Чи було боляче? Авжеж! Втрачати рідню завжди боляче. Чи шкодую я про цей досвід? Аж ніяк. Навпаки. Щаслива, що в моєму житті був друг і вчитель, який буквально за рік подарував мені безліч інсайтів і щасливих митей. Розвинув емпатію і допоміг розширити коло друзів. І все це так вчасно! Сподіваюся, у ще один правильний момент доля пошле мені ще одного. Але вже на довше.

Оля Випирайленко, beauty-редактор Beauty HUB

Не уявляю свого життя без собаки. Найперша з’явилася у мене у чотири роки. Досі пам’ятаю, як я, маленька, по сходинках, з повідцем в руках летіла з восьмого поверху на перший – так швидко я, напевно, ніколи не спускалася. Потім 15 років з нами прожив той-тер’єр, і це був наймудріший пес з тих той-тер’єрів, яких я бачила. Маленький чотириногий друг з великою душею. Зараз зі мною живе маленька біла побігайка, яка повинна була бути спокійною собакою, але щось пішло не так. Білизни вовни Лайми вистачає рівно на пів години з того моменту, як її викупали.

Мені було чотири роки, а моїй доньці – два з половиною роки, коли вона з’явилася в нашому житті. І, мені здається, це стало одним із кращих рішень для всіх нас. Не в кожному будинку може бути собака, але у кожної собаки повинен бути дім!

Аня Шиманська, випускаючий редактор Beauty HUB

У мене ніколи не було собаки, і скільки себе пам’ятаю, я завжди хотіла кота (який, власне, господарює в моїй квартирі вже чотири роки). Був недовгий період в ранньому дитинстві: я переглянула мультик про далматинців і буквально сіла мамі на голову з благанням про покупку цієї породи. Я таки отримала заповітного далматинця… Іграшкового, правда, зате зростом із маленьку мене. Досі цей плямистий друг красується в моїй кімнаті на дивані.

Років зо два тому я побачила померанського шпіца лулу – мініатюрні пухнасті грудочки розчулення. Не закохатися не вийшло і я твердо вирішила – як тільки закінчу ремонт, обов’язково візьму собі таку пухнасту хмаринку. Ім’я дам корейське – Бан («Хто б сумнівався!» – подумають дівчата з редакції).

Іра Гізбрехт, SЕО-manager Beauty HUB

Мрію про собаку! Великого такого, грайливого дурника, який би заряджав енергією, навіть, нічого не роблячи. Для мене вибір очевидний – це хаскі. Поєднання натури вовка з дитячим інтересом до життя підкорило моє серце.

На щастя, мій чоловік розділяє цю любов, тому заведемо таких аж два – по одному на кожного! Хлопчика та дівчинку – Рагнар та Мія.  Як тільки запасемося додатковими шпалерами, дверними ручками, іншими «розхідниками» та, найголовніше, часом – заведемо нових членів сім’ї. Це безумовна любов та вірність, яка надихає на життя.

Підписуйтесь на наш Instagram і не пропускайте найкорисніші матеріали від Beauty HUB!

читайте також
Читайте також