Основа видавничого портфеля «Лабораторії» – це свіжі й актуальні західні видання, а також роботи українських авторів. Скажемо чесно – обрати книги було непросто, адже очі розбігаються, коли знайомишся з великим асортиментом цікавих, красивих і трендових видань «Лабораторії», проте ми врешті впорались.
Цікаво, що для осінньої пори троє членів редакції обрали абсолютно різні книги, і кожна з дівчат шукала в них щось своє. «Джулія. 1984» Сандри Ньюман – дещо темна, тримаюча в напрузі, інколи депресивна розповідь про світ класичної антиутопії «1984», але очима жінки. «Історія емоцій: походження людини емоційної» Річарда Ферт-Годбіхера – цікава, корисна та практична книга, адже осінь – час навчання і пізнання нового. «Остання бібліотека» Фреї Семпсон – легка, наповнена щемкими моментами та шляхом трансформації головної героїні книга, щоб розслабитися і відпочити.
Книга «Джулія. 1984» Сандри Ньюман
Відгук Анастасії Бузданової, шеф-редакторки
Пройти повз «Джулію» у мене не вийшло б у жодному разі, адже антиутопію «1984» свого часу я прочитала всього за пару днів, настільки було цікаво. Ця ж книга повертає нас у Лондон, що входить до складу Океанії, у той самий 1984 рік. Правління партії священне, думки її лідера Великого Брата – істина та закон, історія постійно переписується, а ті, хто порушує режим, безслідно зникають, випаровуються. Все за класикою.
Тільки цього разу ми маємо змогу простежити за життям Джулії, яка в класичному творі, якщо пам’ятаєте, була коханням головного героя Вінстона Сміта. Джулія Вортінг працює механікинею, яка лагодить машини для написання романів у відділі Худліту в Міністерстві Правди, її вважають зразковою громадянкою, що зовсім не переймається політикою.
Джулія, на відміну від Вінстона, досить цинічна, прагматична і сильна особистість. Вона регулярно порушує правила, проте вміло приховує це та завзято співпрацює з режимом, коли це необхідно. Якщо коротко – вона дуже добре вміє виживати в цьому чорно-білому світі.
Але Джулію починає інтригувати Вінстон Сміт, і згодом у них починається роман, який, на перший погляд, не несе ніякої загрози, адже стосунків у Джулії було безліч, незважаючи на заборону партії. Проте зародки протистояння режиму в душі Вінстона розквітають, він прагне приєднатися до революційного руху і боротися проти партії Великого Брата. Тут і починається найцікавіше…
Протягом книги Джулію ми бачимо в багатьох ролях: і добропорядної товаришки, і «політичної повії» та шпигуна, і чуйної коханки, і гарної подруги, і стійкого борця за власне виживання, і навіть трохи революціонера…
Проте досить складно зрозуміти, де саме тут Джулія, а не чергова роль для вистави, в якій головним героям доводиться жити все своє життя. Джулія – точно не той герой, якому хочеться симпатизувати протягом сюжету, але їй варто віддати належне – з випробуваннями, які випали на її долю, вона точно справляється краще за нещасного Вінстона.
Мені книга сподобалась – і класно відтворена атмосфера «1984» з жорстким тоталітаризмом; і небанальний сюжет, за яким цікаво спостерігати; і точно небанальна, неприємна, проте цікава і сильна Джулія, яка бореться за своє життя і власні думки, яка насмілюється визнати, що вона цінує свободу, кохає іншу жінку і має сили йти в майбутнє. Також мені сподобався фінал історії – спочатку здається, що ми рухаємося до хеппі-енду, проте остання сторінка натякає – його тут шукати не варто.
Оформлення книги у виконанні видавництва «Лабораторія» відповідає атмосфері книги – поєднання чорного, червоного і кремового кольорів та крупні шрифти на твердій палітурці, червоні форзаци і чорні шмуцтитули для кожної з трьох частин – краса!
Книгу щиро раджу до читання, але попереджаю чутливих читачів: у виданні є відверті сексуальні сцени й описи жорстоких знущань партії – майте на увазі)
Книга «Історія емоцій: походження людини емоційної» Річарда Ферт-Годбіхера
Відгук Анастасії Приходько, редакторки рубрик «Краса» і «Стиль»
Книга для людей, яким цікаво вивчати світ, як навколишній, так і свій внутрішній. Це ґрунтовне дослідження історії емоцій та їх еволюції від британського культуролога.
Вона насичена історичними фактами та потребує уважного прочитання й концентрації, допомагає зануритись у наукові дослідження та розглянути емоції з різних боків. Після прочитання ви краще розумітимете себе та навколишній світ, адже все, що нас оточує – релігія, філософія, мистецтво, культура тощо – були сформовані саме під впливом емоцій.
Кожен розділ присвячений певному періоду та місцю, що дозволяє зануритись у різні епохи та не просто дізнатись сухі історичні факти, а зрозуміти, як мислили й чим жили люди в цей період. Книга допоможе зʼясувати, що таке любов, страх, сором та як вони трансформувались з часом.
Книга стала справжньою знахідкою, оскільки обʼєднала теми, які мене цікавлять – історію та психологію. Після прочитання я почала більше аналізувати свої емоції та ділитись спостереженнями з друзями. Вона відкрила для мене новий бік наших щоденних реакцій та створила підґрунтя для нових роздумів і рефлексії. Але через великий обсяг історичних фактів я відчуваю потребу перечитати її ще раз через деякий час, оскільки книга потребує повного занурення.
Вона виглядає стильно та сучасно, тому надає ще й естетичне задоволення.
Книга «Остання бібліотека» Фреї Семпсон
Відгук Ольги Павленко, контент-мейкерки та SMM-менеджерки
«Остання бібліотека» Фреї Семпсон – це історія про бібліотечну помічницю Джун Джонс – самотню сором’язливу жінку, яка ніколи не покидала свого англійського селища Чалкот. Увесь вільний час дівчина проводить за читанням, і єдине, що Джун не любить — це виходити у світ та змінювати щось у своєму буденному одноманітному житті.
Однак героїні доводиться зіштовхнутися зі справжнім викликом, коли бібліотека опиняється під загрозою закриття. Перед нами розкривається зовнішня боротьба мешканців Чалкота за своє улюблене місце в селищі та внутрішня боротьба Джун зі своїми страхами та невпевненістю.
Я шукала затишну книгу для читання осінніми вечорами, і відгуки на сайті Goodreads дійсно характеризують книгу як затишну. Але для мене вона такою, на жаль, не стала. Оповідь дійсно легка, наповнена щемкими моментами, історією боротьби та трансформації головної героїні, але люди зі скептичним та критичним мисленням (як я), ймовірно, в неї просто не повірять.
Затишних моментів було не так вже й багато, а їх опис виявився не таким глибоким, якого я очікувала. Не додав прихильності і вибір героїнею книги для читання. А це була «Війна та мир» Толстого.
Але, тим не менш, з цією книгою я відпочила. Думаю, «Остання бібліотека» чудово підійде для читання в дорозі або для більш юних за віком читачів. М’яка палітурка і невеликий об’єм роблять книгу дуже легкою, а короткі розділи і нескладна мова сприяють швидкому та невимушеному читанню. До того ж сюжет не вимагає високої концентрації та не наштовхує на довгі філософські роздуми, також у книзі присутня стримана любовна лінія.
Чи можу я рекомендувати цю книгу? Звичайно! Але просто не треба мати високих очікувань і шукати інсайтів від цієї історії.
Підписуйтесь на нашу сторінку в Instagram та не пропускайте найкорисніші матеріали на Beauty HUB!