Відомий психіатр і психоаналітик Зігмунд Фрейд вважав сексуальність фундаментальною рушійною силою психіки людини. На його думку, саме сексуальність впливає на розвиток особистості з раннього дитинства.
Із погляду психології, сексуальність – це багатогранне поняття із сукупністю біологічних, психологічних, емоційних, соціальних і культурних аспектів. Вони безпосередньо впливають на статевий потяг і поведінку, ідентичність та відносини між людьми.
Що впливає на сексуальність
Серед біологічних аспектів, які впливають на статевий потяг і сексуальну активність, виділяють гормональні й фізіологічні процеси. Цей аспект пов’язаний із статевими функціями, репродукцією й тілесними відчуттями.
Сексуальність є частиною особистості, тобто як людина сприймає себе у сексуальному плані. Йдеться про сексуальні фантазії, бажання, установки, мотивацію. Головний психологічний аспект сексуальності – сексуальна ідентичність, а саме визначення своєї статевої приналежності й сексуальної орієнтації.
Сексуальність проявляється через емоційну близькість, прихильність, почуття кохання, романтичні стосунки. Вона тісно пов’язана з самооцінкою, впевненістю в собі та прийняттям власного тіла.
Соціально-культурний аспект має неабиякий вплив на сексуальність, адже вона формується під впливом виховання, релігії, культури, норм та стереотипів. Суспільством зазвичай,’ встановлюється «прийнятне» або «неприйнятне» у сексуальній поведінці, і ці умовні норми відрізняються у різних культурах.
Власний сексуальний досвід впливає на сприйняття себе та інших, на вибір партнерів, типи відносин і поведінкові патерни.
Сучасні психологи розглядають сексуальність як природну частину людського існування, яка не зводиться лише до сексуального акту. На неї впливають ідентичність та орієнтація, міжособистісна близькість, потреба в контакті й коханні, самосприйняття і тілесність.
Сексуальна ідентичність і сексуальна орієнтація: у чому різниця
Як ми зазначали вище – два головні психологічні аспекти сексуальності, проте ці поняття зовсім різні.
Сексуальна ідентичність – це те, як людина визначає себе у контексті власної сексуальності. Тобто як людина сприймає свою сексуальність, як називає себе (гетеросексуал, гомосексуал, асексуал, бісексуал тощо), а також важливі емоційне та соціальне відчуття. До прикладу, можна відносити себе до гетеросексуала, проте сексуальна поведінка цьому не завжди відповідатиме.
Сексуальна орієнтація – це те, до кого людина відчуває романтичний та/або сексуальний потяг. Вона визначає напрям потягу, а не самоідентифікацію. Як приклад, людина ідентифікує себе як гетеросексуал, проте не відчуває сексуального потягу до осіб обох статей (асексуал).
Тобто, сексуальна ідентичність – це те, як ми себе описуємо у плані сексуальності, а сексуальна орієнтація – до кого в нас є потяг.
Сексуальна орієнтація – розвиток поняття
Поняття «сексуальна орієнтація» досить молоде і виникло наприкінці XIX – на початку XX століття із розвитком психології, медицини та соціальних наук. До цього часу поведінка людини, яку тепер називають сексуальністю, розглядалася у морально-релігійній або правовій площині. Так, щось називали гріхом, щось злочином. У 1886 році психіатр, один із засновників сексопатологгії, Ріхард фон Крафт-Ебінг видав книгу «Статева психопатія», у якій описав різні форми «відхилень» сексуальної поведінки, включаючи гомосексуальність. А десятками років раніше австрійський публіцист і політичний активіст Карл-Марія Кертбені запровадив терміни «гетеросексуальність» та «гомосексуальність». Він неодноразово описував сексуальний потяг людини як вроджений і незмінний, вважаючи одностатеві відносини так само природними, як і гетеросексуальні. Пізніше Зігмунд Фрейд висловив припущення, що сексуальність є вродженою, проте пластичною і гомо- й гетеросексуальні потяги можуть співіснувати у різних формах у різних людей. Поняття «лібідо» також було введено саме Фрейдом.
А от «батьком» сексології вважають американського біолога та сексолога Альфреда Кінсі. Ще у 1947 році він заснував інститут з вивчення сексу, статі та відтворення при Індіанському університеті. Згодом його дослідження суттєво вплинули на розвиток сексуальної революції 60-х років у США та інших країнах. Сьогодні відома «шкала Кінсі», за якою можна визначити свою сексуальну орієнтацію.
Типи сексуальності та сексуальних орієнтацій
Сучасна наука зупинилася на твердженні, що існують чотири основні типи сексуальних орієнтацій та понад десяток типів сексуальної поведінки.
- Гетеросексуальність – сексуальний потяг до представників протилежної статі (чоловіка до жінки та жінки до чоловіка).
- Гомосексуальність – потяг до представників своєї статі (чоловік до чоловіка – гей, жінка до жінки – лесбіянка).
- Бісексуальність – потяг як до чоловіків, так і до жінок. Існує думка, що усі люди бісексуальні, проте дійсної наукової підтримки вона не має.
- Асексуальність – відсутність або вкрай низький рівень сексуального потягу до людей будь-якої статі. Відсутність зацікавленості у сексі не вважається психологами чимось ненормальним. Втім, якщо вдатися до природи асексуальності, більшість асексуалів стають такими внаслідок травми. І це вже потребує корекції.
Серед типів сексуальності найпомітнішими є:
- Пансексуальність і полісексуаліність. Схожі поняття, проте якщо перші відчувають потяг до людей незалежно від їхньої статі чи гендерної ідентичності, то полісексуали все ж мають набір гендерів, які їх притягують.
- Демісексуальність – сексуальний потяг виникає лише за наявності сильного емоційного зв’язку, і стать не має жодного значення.
- Грейсексуальність сексуальний потяг выдчувається лише в дуже специфічних умовах або обмеженою мірою. Це не обов’язково пов’язано з відсутністю статевого життя – грейсексуальні люди можуть мати стосунки і секс, але мотивація до цього інша.
- Омнісексуальність – потяг до людей усіх гендерів, при цьому гендер має значення і впливає на характер потягу. Так, омнісексуалу сьогодні подобаються чоловіки, завтра жінки, а через місяць вони будуть у захваті лише від трансгендера.
- Сапіосексуальність – потяг до людей незалежно від гендеру, проте на вибір партнера має вплив лише рівень інтелекту останнього. Поняття сапіосексуальності сьогодні вкрай популярне.
- Андросексуальність/гіносексуальність. У першому випадку сексуальний потяг до людей з мужніми рисами незалежно від гендеру. В другому – навпаки.
- Сколіосексуальність – потяг до небінарних, трансгендерних чи гендерно-неконформних людей.
- Квір-орієнтація (queer) – узагальнений термін для людей, чия сексуальна орієнтація не вписується в традиційні категорії.
Окремо виділяється не сексуальна орієнтація, а сексуальна поведінка, яку називають поліаморією. А саме бажання мати одночасно більше ніж одного партнера для романтичного чи сексуального зв’язку за згодою всіх учасників.
Чи може змінитися сексуальна орієнтація
На думку психологів, сексуальна орієнтація (якщо говорити про чотири основні типи) людини не може змінитися протягом життя. Якщо це стається, то під впливом певних обставин, зазвичай травми. Тоді над нівелюванням її наслідків мають працювати спеціалісти: психологи, сексологи, сексопатологи).
А ось сексуальна поведінка людини протягом життя може змінюватися суттєво залежно від обставин. Також можливо сумісництво сексуальних поведінок. Загалом, норм у сексології не існує, жодна з описаних сексуальних орієнтацій чи поведінок не є хворобою та порушенням законодавчих норм.
Підписуйтесь на нашу сторінку в Instagram та не пропускайте найкорисніші матеріали на Beauty HUB!