Ми запитали в українських book-блогерок, які видання вони хочуть прочитати 2026 року найбільше, що радять своїм читачам і які літературні відкриття планують зробити цього року. Їхні рекомендації – це не просто список назв, а щирі бажанки від тих, хто живе книгами і знає, як правильно вибрати наступне читання.
Аліса Перова, книжкова блогерка, авторка YouTube-каналу Peake-week Papers
Цикл «У пошуках втраченого часу», Марсель Пруст
Найголовніше – я планую дочитати свій найулюбленіший цикл «У пошуках втраченого часу» Марселя Пруста. Основна ідея – дорослий чоловік відкушує шматочок печива, яким його в дитинстві пригощала тітка, і згадує абсолютно все своє життя 3500 сторінок. «Яка нудота», – скажете ви. «Це так тільки здається», – відповім я. Цей цикл закриває абсолютно всі мої літературні потреби: естетичні, філософські, психологічні. Пруст настільки детально вивчає памʼять і досліджує людські стосунки, що після читання ми набагато краще розуміємо життя, цей світ і, головне, себе.
«Нічна сучка», Рейчел Йодер
Головна героїня полишає роботу художницею, щоб доглядати за своїм сином, і врешті-решт настільки сильно втомлюється, що перетворюється на собаку (нічну сучку). Цей зухвалий сучасний феміністичний текст в оригінальний спосіб розкриє, на жаль, досі болючі для кожної жінки теми: материнство, тілесність, втрата власного «я», тиск суспільних очікувань.
Сьюзен Зонтаґ: повне інтервʼю Джонатану Котту для журналу Rolling Stone
Давно мрію ближче познайомитись із однією з найвпливовіших інтелектуалок ХХ ст., і 2026 року нарешті прийшов час це зробити. Уже в 14 років вона писала у щоденнику, що мріє бути найрозумнішою людиною в кімнаті, і у Сьюзен вийшло – не так багато людей ризикнули би помірятись із нею інтелектом один на один за гаражами. Провокативна, глибока і безкомпромісна, Зонтаґ перетворювала на мистецтво все, з чим стикалась – і свою хворобу на рак, і дешеві фільми категорії В. Ця невелика книга ідеально підходить для того, щоб дізнатись розмаїття думок Сьюзен Зонтаґ і про культуру, і про фемінізм, і про філософію. А вже потім можна переходити і до товстенної біографії письменниці.
«З країни рижу та опію», «Далекі обрії», «Чар Марока», Софія Яблонська
Одна з найяскравіших постатей української культури, з якою я давно хотіла познайомитись. Цю жінку точно не лякали ніякі рамки – вона ломала їх об коліно. У 1920-1930-х роках Яблонська сама подорожувала до Марокко, Китаю, Індокитаю, Полінезії. Це і сьогодні дуже складні подорожі, навіть із лоукостерами й інтернетом, який усе розпланує. А для жінки того часу з Галичини було дуже небезпечно і майже неможливо. Причому вона не просто писала, а ще й фотографувала те, що бачила, і часто була першою європейкою, яка фіксувала життя жінок у закритих культурах. Три подорожні щоденники Яблонської від видавництва «Родовід» – найкращий подарунок, який ви можете собі зробити. Дизайнер Володимир Гавриш зробив настільки гарні видання, що вкладення у них грошей така ж надійна інвестиція, як і в золото або музейну колекцію.
Ірина Атаєва, книжкова блогерка, авторка Telegram-каналу «Книжкова смакота»
Трохи менше за читання я люблю планування, особливо складати читацькі плани на рік. Щоб вони були на кілька аркушів, розмашисті, амбітні, включали кілька десятків імен і ще більше назв. А головне у всьому цьому – не дотримуватись своїх же планів. Проте є кілька книг, які сто відсотків прочитаю майже одразу на початку року, адже вони мене страшенно приваблюють, й опиратись цьому не хочу.
«Дім на горі», Валерій Шевчук
Активно закликаю всіх читати Шевчука, це просто геніальний український письменник. Його творчість химерна, глибока, дивна, вона поєдную гумор і трагедію, неймовірні психологічні портрети та звичайний побут. Тексти дуже красиві, багатошарові, насичені мовними зворотами, метафорами.
«Дім на горі» – один з найвідоміших романів автора, він має незвичну структуру, складається з основної однойменні повісті й циклу з тринадцяти новел. На прикладі чотирьох поколінь, доля яких пов’язана з домом на горі, роман досліджує людські стосунки, душевні муки, самотність, природу людських вчинків, тему війни, самоідентичності.
«Дикі детективи», Роберто Боланьйо
Нарешті культового чилійського письменника Боланьйо видають українською, і це справжня подія та свято. Тексти автора максимально прості та зручні для сприйняття, а от герої складні, травмовані, часто вони опиняються у делікатних ситуаціях десь на самому соціальному дні. На наступний рік як десерт залишила собі непрочитаний великий роман автора «Дикі детективи», який зробив його всесвітньо відомим.
Частково це автобіографічний твір про становлення Боланьйо як письменника, про тугу за творчістю та втрату зв’язку з поколінням митців. У нього цікава і трохи складна структура, побудована на інтерв’ю, уривках з особистого щоденника, свідченнях. В сюжеті присутня детективна складова, багато поезії та літератури, філософських роздумів.
«Кроки по склу», Єн Бенкс
В першу чергу книга приваблює своїм неймовірним дизайном, проте і сам автор має таку гучну репутацію, що пройти повз просто неможливо. Умовно творчість Бенкса можна поділити на реалістичні, неординарні, складні для сприйняття й на науково-фантастичні історії.
«Кроки по склу» саме можна віднести до обох категорій, адже видання поєднує в собі все перераховане. Книга поділена на три, з першого погляду, ніяк не пов’язані сюжетні лінії, проте у фіналі вони настільки щільно поєднуються, наскільки дозволяє уважність читача. «Кроки по склу» про формування неврозів, про страхи та спокуси, про складність вибору. Книга дивна та багатошарова, кажуть, її читати – наче розгадувати інтелектуальну головоломку.
Сандра, книжкова блогерка, авторка YouTube-каналу
«Уроки грецької», Хан Ґан
Люблю корейських авторів, а ця авторка подобається своїм меланхолійним настроєм. Не встигла прочитати цю новинку 2025 року, тому переношу в плани на 2026-й.
Лірична історія про чоловіка, який поступово сліпне, та про жінку, котра втратила голос. А невдовзі вони розуміють, що не тільки це їх обʼєднує. Люблю подібні книги.
«Файні брюнети та інша нечисть», Юлія Нагорнюк
У моєму списку планів завжди мають бути українські сучасні автори.
Вже знайомилась із цією українською авторкою, і перші її дві книги мені дуже сподобались, тому дуже чекаю на цю новинку. Від Юлії можна очікувати легкого читання з глибокими темами, про які вона не перестає говорити, та дуже влучним гумором.
«Смерть», Борис Антоненко-Давидович
Також завжди намагаюсь поставити українську класику в плани. 2026-го хочу зробити більший акцент на неї, бо 2025-го мало приділяла уваги нашим класикам (як для себе). Майже завжди читаю все, що виходить у видавництва «Віхола» в серії «Неканонічний канон».
Ось і в цьому тексті порушуються до болі знайомі для українця теми: ідентичність, роль мови та боротьба за своє.
«Дерева», Персіваль Еверетт
Й останньою буде книга автора, з яким стався максимальний метч з першої книги, яку я прочитала. Його «Джеймс» увірвався в мої плани та захопив всю увагу, тому «Дерева» одразу стали «маст рід 2026». У своїх творах автор порушує теми расизму, за допомогою чорного гумору говорить про незручні теми, але при цьому він пише дуже легко, тож книги Еверетта можна прочитати за день.
Підписуйтесь на нашу сторінку в Instagram та не пропускайте найкорисніші матеріали на Beauty HUB!