Типи прихильності: які бувають, ознаки і як подолати проблему

Типи прихильності у дорослих і дітей були вивчені психологами Джоном Боулбі та Мері Ейнсворт, які виділили чотири основні. Залежно від стилю прихильності, людина по-різному будує свої відносини і сприймає навколишній світ.

Які бувають типи прихильності

1. Надійна прихильність. Люди з цим типом почуваються у відносинах впевнено, легко висловлюють свої почуття й довіряють іншим. Діти з надійною прихильністю зазвичай отримують хорошу підтримку й турботу від батьків. У результаті розвивається впевненість у тому, що їхні потреби будуть задоволені.
2. Уникаюча прихильність. Такі люди уникають емоційної близькості, оскільки в дитинстві були недостатньо близькі до своїх батьків і в дорослому житті бояться показати власні емоції, щоб не стати залежними.
3. Тривожна прихильність. Це люди, які відчувають постійний страх, що їх покинуть чи зрадять. Люди з таким типом прихильності схильні до тривоги у відносинах, постійно шукають підтвердження любові й уваги, їхній настрій нестабільний.
4. Дезорганізована прихильність. Найскладніший тип, який формується внаслідок травматичного досвіду у дитинстві, коли батьки були джерелом страху чи стресу. Основні характеристики: нестабільна поведінка у відносинах і труднощі у встановленні довірчих зв’язків.

Як зрозуміти, який у вас тип прихильності

1. Основні характеристики людей з надійним типом прихильності:

• У дитинстві. Дитина почувається впевнено у присутності батьків і знає, що може на них розраховувати у разі небезпеки чи стресу. Вона активно досліджує довкілля, повертаючись до батьків для емоційної підтримки.
• У дорослому віці. Дорослі з надійною прихильністю здатні встановлювати близькі довірчі відносини. Вони почуваються комфортно у відносинах, відкриті до вираження емоцій та не бояться залежності від партнера.

      2. Люди з уникаючою прихильністю:

• У дитинстві. Дитина не показує сильної прихильності до батьків. При розлуці з ними вона не турбується і не шукає втіхи після їхнього повернення.
• У дорослому віці. Дорослі з уникаючою прихильністю віддають перевагу незалежності і можуть уникати емоційної близькості. Їм важко висловлювати свої почуття чи покладатися на партнера, навіть у тривалих відносинах. Вони є поверхневими у відносинах як з партнерами, так і з друзями.

     3. Тривожно-амбівалентна (невпевнена) прихильність проявляється:

• У дитинстві. Дитина виявляє сильне занепокоєння, коли батьки йдуть, і після повернення їм складно її заспокоїти. Такій дитині важко розслабитися і почуватися безпечно, навіть коли дорослий поруч.
• У дорослому віці. Основні характеристики людей із тривожним типом прихильності: невпевненість, постійне підтвердження любові партнера, необґрунтована ревнощі та надмірна залежність від близьких людей.

      4. Основні характеристики людей з дезорганізованим типом прихильності:

• У дитинстві помітна непередбачувана та суперечлива реакція на батьків. Діти можуть відчувати страх перед ними й одночасно шукати від батьків втіхи.
• У дорослому віці. Люди з дезорганізованою прихильністю проявляють змішані та хаотичні моделі поведінки у стосунках. Вони можуть одночасно прагнути близькості й відштовхувати партнера, відчувають труднощі з довірою та страхами перед емоційною близькістю.

Як подолати деякі типи прихильності: поради психологів

Психологи радять:

1. Усвідомити проблему. Перший крок – це розуміння, що у вас є певний тип прихильності. Таке усвідомлення допомагає аналізувати власні думки та вчинки, які заважають розвитку емоційної близькості.
2. Вивчення емоцій. Людям із уникаючою прихильністю, які пригнічують свої емоції, допоможе практика усвідомленості, медитація чи ведення щоденника. Це сприяє кращому розумінню своїх почуттів і вмінню висловлювати їх більш відкрито. Медитація та практика усвідомленості допоможуть людям із тривожним та дезорганізованим типами знизити рівень тривожності, захисної реакції та розвинути більш здорові стосунки з собою та навколишніми. Практики, спрямовані на керування тривожними чи дисоціативними станами, допоможуть залишатися в контакті із собою у моменти стресу.
3. Розвиток довіри. Якщо ви страждаєте уникаючим типом, спробуйте поступово відкриватися людям, у яких впевнені, щоб не відчувати різкого страху перед близькістю. Допомагають розмови до душі з партнером або друзями. Люди з хворобливою прихильністю уникають уразливості. Це важлива навичка, яку можна розвивати поступово. Почніть із маленьких кроків – ділитесь своїми почуттями та переживаннями, навіть якщо це спричиняє дискомфорт. Поступово вибудовувати довіру з навколишніми, дозволяючи собі бути вразливим у безпечних умовах. Така практика також допомагає у переосмисленні моделей прихильності.
4. Робота над самооцінкою. Часто уникаюча і тривожна прихильності пов’язані з низькою самооцінкою і страхом бути відкинутим. Важливо працювати над позитивним ставленням до себе та власних кордонів. Це допоможе почуватися комфортно у відносинах, не втрачаючи власної ідентичності, стати менш залежним від схвалення інших людей і зменшити тривожність.
5. Дотримання балансу. Важливо вчитися знаходити баланс між особистим простором та близькістю у відносинах. Це не означає, що ви повинні постійно перебувати поряд із партнером, але вміння підтримувати зв’язок важливо. Виявляйте терпіння як до себе, так і до навколишніх, навчіться ставити межі у відносинах та подбайте про своє благополуччя. Створення здорових, безпечних і підтримуючих відносин з партнерами, друзями та сім’єю може допомогти перевчитися довіряти і прив’язуватися людям, які страждають на дезорганізовану прихильність. Такі відносини може бути репаративними, тобто сприяють зціленню.
6. Пройти терапію із психотерапевтом. Когнітивно-поведінкова або терапія, заснована на теорії прихильності, може допомогти розібратися в причинах і тригерах уникаючої поведінки. Фахівець допоможе безпечно дослідити емоційні бар’єри і знайти нові стратегії та способи реагування у відносинах.

Підписуйтесь на нашу сторінку в Instagram та не пропускайте найкорисніші матеріали від Beauty HUB!