Наталія Грещук, підприємиця, коуч, громадська діячка, авторка книг, СЕО застосунку MindPort та проєкту підтримки ментального здоров`я жінок Obrani
Насамперед Наталія, трендсеттерка у сфері ментального здоров’я, переконана: краса починається зсередини. І саме внутрішній стан визначає те, як ми виглядаємо, як рухаємось та взаємодіємо зі світом.
Так народився проєкт Obrani, де жінка може пройти повний цикл особистісної трансформації: від самоусвідомлення до реалізації в бізнесі, материнстві та стосунках. Ретрити, медитації, менторська підтримка, освіта — усе, що допомагає повернути зв’язок із собою.
Про тіло як дзеркало внутрішнього стану, про ретрити, які змінюють життя, і про важливість любові до себе — далі.
Чому краса починається зсередини: як турбота про ментальне здоров’я впливає на зовнішність?
Гарне питання. Насправді, наше тіло — це вітрина внутрішнього світу. Очі, постава, стан шкіри — вони не обманюють, а транслюють те, що відбувається всередині. Вони завжди підкреслюють накопичене: рівень тривожності, здатність проживати емоції, м’якість або жорсткість мислення, ставлення до себе. Навіть стиль формування зморшок залежить від емоцій, які домінують у житті людини.
Ми бачимо, як одні жінки старіють красиво — їхній вік не псує, а підкреслює внутрішню силу та світло. А когось втома життя буквально руйнує: на обличчі з’являється маска злості й агресії. Стан організму в цілому — це спосіб життя, але спосіб життя — лише наслідок мислення, виборів, внутрішнього стану. Як людина справляється з переживаннями? Як проживає стрес? Чи дозволяє собі бути живою, чи все життя просто «тримається»?
Це видно у зморшках, які можуть бути м’якими й теплими або глибокими й важкими. У шкірі, яка або світиться, або згасає. У погляді, що або наповнений, або втомлений. Дорогі креми не замінять любові до себе, а найкращі процедури не дадуть ефекту внутрішнього розслаблення. Бо краса — це не косметика, а енергія. І коли жінка налагоджує стосунки із собою, змінюється буквально все.
Мені цього року вже 40, і я не соромлюсь свого віку — він наповнений досвідом та різними виборами. Нещодавно мама надіслала мені мої фото в 22, і я подивилась на них та зрозуміла: тоді, попри юність, я виглядала старшою, жорсткішою, закритішою. Сьогодні відчуваю, що виглядаю навіть краще — без втручань, без фільтрів, просто тому, що пройшла глибокий шлях до себе. Мені зараз ніхто не дає мого віку. І це не про гени, а про внутрішню чистоту, про роботу над собою, про відсутність болю, який сидить під шкірою.
Я дуже рада, що в світ приходить нова хвиля. Що краса повертається до свого істинного джерела — до глибини. Що стає модним не втручання, а усвідомленість, прийняття себе та проявлення справжньої краси — не маски. Не ідеал, а справжність стає новим трендом.
Поняття краси часто пов’язують із внутрішнім станом. Чому, на вашу думку, проявляється цей зв’язок?
Краса — це не форма. Це стан і гармонія всього разом. Жінка може бути ідеально нафарбована, в дизайнерському вбранні, з усіма «правильними» рисами, але якщо всередині — біль, виснаження, самокритика, то в її очах не буде світла, у поведінці не буде грації. Така жінка випромінюватиме дисгармонію.
Я працюю з жінками на глибинному рівні й точно знаю: зовнішність змінюється, коли змінюється внутрішній простір. Коли йде напруга з тіла — розм’якшуються риси обличчя. Коли з серця знімається тягар — погляд стає чистим, наче в дитини, глибоким, плавним, сконцентрованим. Коли жінка приймає себе, її тіло починає «цвісти», навіть без косметологів.
Ми світимось не від хайлайтера, а від внутрішнього сяйва. І справжня краса проявляється тоді, коли тіло більше не тримає в собі біль, незавершені емоції, тривожні програми, коли жінка просто насолоджується собою. Ми — живі люди, у нас є емоції. Ми не фотографія, застигла в красивій рамці.
Коли жінка вміє проживати емоції, вони не забирають у неї життєву енергію. І така жінка буде привабливішою та молодшою за свій вік. Їй буде приємно дивитися на себе в дзеркало, бо в очах не буде болю. А це означає, що всередині любов.
Які зовнішні сигнали найчастіше свідчать про внутрішнє виснаження?
Думаю, кожна жінка відчула на собі, як це коли заходиш у негативні емоції, і вже протягом доби все починає відбиватися на зовнішності. Вигляд змінюється залежно від того, що відбувається всередині — чи це спокій, чи тривога. І мова не про кількість зморшок, а про якість енергії в очах.
Серед найпоширеніших ознак внутрішнього виснаження — втрата блиску в погляді, сухість шкіри, яка не лікується жодними кремами, постійна напруга в щелепі та плечах. До цього додається тьмяний тон шкіри, сірість обличчя, жорстка, «заморожена» міміка. Тіло ніби згортається в себе, змінюється постава.
І, звісно, зайва вага — це ще один сигнал. Вона майже завжди є проявом емоційної дисгармонії в тілі та порушення відчуття безпеки. Усі ці симптоми — мова тіла, яке кричить про те, що жінка давно не відчуває себе та не дозволяє собі бути собою.
Ретрити стають дедалі популярнішими. Чому, на вашу думку, цей формат так резонує з сучасними жінками?
Бо ми втомилися від життя, де все сама. У сучасному світі жінка взяла на себе занадто багато функцій. Вона може мати успішний бізнес, виховувати дітей, виглядати доглянуто, але при цьому всередині почуватися виснаженою, розгубленою. Часто жінкам хочеться хоча б на трохи втекти від цього навантаження, і тоді вони їдуть на ретрит. Але це не завжди про вирішення — іноді це справді втеча.
Ретрит — не відпустка. Принаймні мої ретрити — це момент чесності та дуже глибокого внутрішнього очищення. Простір, де тебе не оцінюють, не порівнюють, нічого не вимагають. Де можна зняти всі маски, просто подихати і водночас подивитися правді в очі. Це місце, де жінка згадує: я — не функція, я — життя. Я — матерія, я народжую нове. І саме це повертає їй справжню красу, запускає іншу взаємодію із собою та життям загалом.
Саме цього сьогодні шукають жінки. Але, на жаль, не кожен ретрит дійсно здатен дати їм цю зустріч із собою.
Ви працюєте з жінками на глибинному рівні. Які зовнішні зміни найчастіше помічаєте у жінок після ретритів та зустрічей?
Це дуже потаємний процес. Я люблю його найбільше, бо змінюється буквально все. Змінюється манера розмови, те, як жінка формулює речення, які слова обирає. Адже слова — це закодована інформація, вкладена у форму.
Розпрямляється постава, бо йде глибока трансформація внутрішніх установок — «я мушу», «я маю», «якщо не я, то ніхто». Погляд стає прямим, але м’яким, з’являється ясність в очах. Якщо раніше жінка жила в метушні, її погляд був розгубленим, незосередженим, тепер же він знову знаходить глибину і присутність.
Колір обличчя вирівнюється, м’язи обличчя розслабляються, зморшки пом’якшуються, і разом із цим проявляється справжня жіноча м’якість. На ретриті жінки часто плачуть, коли вперше за довгий час дивляться на себе в дзеркало. Але це не сльози болю — це подив. Вони давно себе такою не бачили. Починають бачити власну цінність та красу.
Які прості кроки допоможуть жінкам почуватися краще ментально, особливо живучи в умовах війни?
Насамперед потрібно чесно визнати: жити в умовах війни і при цьому почуватися добре ментально неможливо. Це суперечить базовим інстинктам, які відповідають за збереження життя. Тіло не може розслабитися, коли постійно відчуває загрозу, — це біологічно неможливо.
Ми ще побачимо страшні наслідки хронічного стресу для здоров’я українців. Тому перша й найважливіша порада — не залишатися в епіцентрі небезпеки. Варто шукати будь-яку можливість змінити місце проживання, навіть якщо здається, що це складно чи незручно. Бо якщо не ракета, то тривалий стрес може вбивати так само, тільки повільніше.
Для тих, хто живе у відносно безпечних умовах, ключовим кроком стає відновлення контакту з тілом. Щодня, хоча б на п’ять хвилин. Через дотик, масаж, ходу босоніж, танець, розтяжку — будь-який особистий інструмент, який повертає свідомість у теплий, живий контакт із собою.
Необхідно також відключитися від потоку інформаційного шуму. Не збирати в свою свідомість увесь біль світу, який сьогодні постійно нав’язується через новини, соцмережі, месенджери. Психіка має межі, і її потрібно берегти.
Підтримка — ще один життєво важливий ресурс. Оточення має тримати, а не тягнути вниз. Дозволити собі не «тягнути» всіх — це, без перебільшення, революційний акт турботи про себе.
І, звичайно, творчість. Малювати, писати, пекти, щось створювати власноруч — це дуже зцілює психіку. Жити в красі — не про ідеальні умови. Це про внутрішній вибір: створювати свій простір краси таким, яким ви його бачите. Обирати себе навіть у темні часи.
Як підтримувати себе у важкі періоди, наприклад, під час і після великих обстрілів?
Насамперед — дозволити собі відчувати все, що ти відчуваєш. Не намагатися бути «окей». Страх, сльози, розгубленість — це природна реакція психіки на ненормальні обставини. Нічого з зазначеного не є слабкістю — це свідчення того, що ти жива і чутлива.
Далі — м’які, тілесні дії, які повертають відчуття опори: наприклад, загорнись у плед. Зроби три повільні вдихи й видихи. Поклади руки на серце та просто побудь із собою. Якщо важко, можеш скористатися моїм додатком. Я створила спеціальну безкоштовну програму «Відновлення внутрішньої опори», яка допоможе пройти крізь цей стан делікатно й з підтримкою.
Запитай себе, що зараз може стати для мене точкою опори? І дозволь собі зробити хоча б один маленький крок у цьому напрямі. Якщо поруч немає нікого, кого можна обійняти, обійми себе сама. Це не жарт, а реальна підтримка: тіло відгукується на дотик — це працює на рівні нейрофізіології.
Підтримка — не завжди щось велике. Часто це маленькі, щоденні «я з собою». Поговорити з кимось про те, що відчуваєш. Дозволити собі поплакати, проговорити біль, відпустити важкі емоції через тіло. Не носити це все всередині — вже турбота. І це вже шлях до відновлення.
Підписуйтесь на нашу сторінку в Instagram та не пропускайте найкорисніші матеріали на Beauty HUB!