Ейджизм: як реагувати і протистояти проблемі

Чому більшість людей чують у свій бік закиди з розряду «ти не в тому віці, щоб…», пояснює редакція Beauty HUB і професійний психолог. А також, розбираємося, як мінімізувати прояви ейджизму на власну адресу.

Злісні коментарі та обмеження з прив’язкою до статі, національності чи відтінку шкіри в сучасному світі стали неприпустимим явищем. У багатьох країнах світу дискримінація людей за зовнішністю та походженням і поготів вважаються криміналом. Водночас прописувати стандарти поведінки, судити про фізичні можливості, а також визначати рівень інтелекту згідно з датою народження багато хто ще досі вважає нормою. Погоджуєтесь, що це така сама дискримінація? Назва такого поняття — ейджизм і це зовсім не нове словечко міленіалів. Термін було запропоновано ще наприкінці 1960-х років американськими вченими, коли ті дослідили дискримінацію одних вікових груп іншими.

Форми ейджизму бувають найрізноманітнішими. Наприклад, едалтизмом називають ситуації, коли думка підлітків апріорі вважається хибною через їх «малолітність» і «недосвідченість» у життєвих питаннях. Також часто трапляється протилежне: людей середнього віку автоматично вважають некомпетентними в сучасних тенденціях і непридатними для виконання певної роботи. Форм ейджизму є ще багато, і ми впевнені, що хоча б раз у житті з ними зустрічався кожен. Як реагувати на подібні закиди та чому вони існують у суспільстві, пояснює лікар-психолог Любов Сощенко.

Любов Сощенко — лікар-психолог, гештальт-психотерапевт

Звідки виникла тенденція вішати ярлики на людей через їхній вік?

Зародки ейджизму несуть у собі абсолютно раціональний характер. Нам важко уявити, як, наприклад, неповнолітній особі можна вручити водійське посвідчення або ставити перед людиною похилого віку такі ж вимоги в спортивних змаганнях, як і юнакам. Однак міра прояву робить благо насильством.

Час і вік — житейські дані, які неможливо змінити. Їх можна лише прийняти і віднайти в них цінність. Усвідомлюємо ми чи ні, але кожен якось ставиться до цих екзистенційних понять.

Ейджизм — крайній ступінь категоричності й неприйняття вікових особливостей. Це явище часто поєднане з поняттям вікового дальтонізму — сприйняття всіх через призму власного вікового періоду. Він проявляється абсолютним нерозумінням тих, хто живе в іншому віковому діапазоні. Така категоричність — прояв обмеженості світогляду, який і провокує навішування ярликів на інших.

Ми живемо в епоху комфортабельності та якщо спробувати узагальнити, в основі феномену дискримінації лежить неготовність і невміння конструктивно реагувати на інаковість. Найчастіше ейджизм стосується підлітків та людей пенсійного віку. Це непрості й навіть кризові вікові періоди в житті кожної людини. У такі періоди людина переосмислює своє «я» й часто змінює свій стиль поведінки, стає «незручною» для свого оточення, яке зазвичай не готове перелаштовувати свої звички у взаємодії.

Ейджизм має два компоненти — поведінковий і психологічний. У поведінці проявляється така психологічна захисна реакція, як заперечення того, що все змінилося, й це екзистенційно страшно і вимагає нових пристосувань. Наприклад, іноді хочеться заперечити те, що підліток — це вже не маленький слухняний карапуз, а люди похилого віку вже не такі активні і здорові, як ми звикли. З такого погляду ейджизм здається спробою зупинити час, зафіксувати його. А це, як ми знаємо, неможливо. От і легше навісити ярлик «молоде-зелене», «підростеш-зрозумієш», «старпер» і т. д.

Ейджизм, як етап прийняття віку, — це природно. Він короткочасний і завершується визнанням реальності й адаптацією до неї. А от як стійка життєва позиція — серйозна проблема останніх десятиліть!

Як відрізнити конструктивну критику від ейджизму?

Критика конструктивна тоді, коли про неї просять із чітко зазначеними запитом. А також критичне зауваження передбачає, що предмет критики можна виправити. А чи можна виправити вік?!

Декілька порад, як реагувати на прояви ейджизму й чому він багатьох так дратує?

Ейджизм може дратувати тому, що спричиняє в багатьох людях відчуття безсилля. Наприклад, коли працедавець прописує, що приймає на роботу лише людей зі знанням англійської мови, ми відчуваємо, що можемо докласти зусиль і виконати цей пункт. Однак умова «вік від 25 до 45 років» спричиняє ступор просто через те, що повернути час назад — поза межами наших можливостей.

Як реагувати на прояви ейджизму? Багатьох веселить нагода посміятися над своїм віком. Якщо вам весело, смійтеся на здоров’я. Але якщо неприємно, то варто сказати про це один раз, максимум два, і якщо цькування продовжуються, то не варто підтримувати стосунки з такими агресорами, адже в психологічному сенсі я — це відображення того, що і хто мене оточує.

Чи можна запобігати проявам ейджизму у свій бік?

Можна запобігати проявам ейджизму у свій бік у тому разі, якщо, по-перше, мати дружні стосунки зі своїм віком. По-друге, якщо випромінювати впевненість у собі й усвідомлювати неповторність того періоду життя, який ви зараз проживаєте. У кожному віковому періоді є свої переваги. Мало що може зачепити людину, яка цінує своє реальне становище.