Останнім часом я відчула потребу краще пізнати українську літературу — не ту, яку змушували читати у школі, а справжню, глибоку, часто недооцінену класику. Шукала видання, які хотілося б не просто прочитати, а й тримати вдома та передавати майбутнім поколінням. Саме так я і натрапила на серію української класики від видавництва «Основи» — і перше, що зачепило, це оформлення.
Книги виглядають сучасно і навіть сміливо: графіка, колажі, кольори та шрифт — усе гармонійно працює на оновлене сприйняття класики.
На сьогодні в серії вийшло п’ять книг.
«Доктор Серафікус» Віктора Домонтовича (очікується в липні 2025 року)
Модерністська новела, інтелектуальна й іронічна. Це твір про людину, яка намагається поєднати філософію з реальністю, проте часто безуспішно. Книга ідеально підійде тим, хто цінує тонкий гумор і постмодерну гру зі смислами.
«Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького
Безсмертна класика про вічний родинний конфлікт. Але в цьому виданні вона читається по-новому: динамічно, живо, без нудьги. А обкладинка — із зображенням каструлі в стилі поп-арт — не дає забути, що побут може бути мистецтвом.
«Тигролови» Івана Багряного
Драматичний роман про боротьбу, свободу й виживання. Історія українця, якому вдалося втекти з радянської катівні, — це справжній трилер із глибоким національним підтекстом. Видання потужне і візуально, і змістовно.
«Лісова пісня» Лесі Українки
У цьому варіанті драма-феєрія відкривається зовсім інакше — більше як екологічна поема й філософський роздум про межу між людським і магічним. Художнє оформлення додає твору нового дихання, наближаючи його до сучасного читача.
«Місто» Валер’яна Підмогильного
Саме з «Міста» почалося моє знайомство з цією серією. Я вже була знайома із сюжетом книги, але її оформлення стало для мене вирішальним у виборі першої покупки на сайті видавництва. Ідеальне влучання: урбаністичний роман про внутрішню трансформацію, амбіції й ціну успіху.
Мене щиро радує, що сьогодні українські видавництва не лише перевидають класику, а й підходять до цього з креативом, любов’ю та глибоким розумінням естетики. Це спосіб зробити класику ближчою, зрозумілішою і, зрештою, бажаною.
Я планую зібрати всю серію та мрію передати її своїм дітям не просто як набір текстів, а як частину культурної спадщини в сучасному оформленні. Тому що класика — це теж про майбутнє.
