Музей історії міста Києва спільно з колекціонеркою старовинних ялинкових прикрас Мариною Лукʼяновою представляють виставку «Київська ялинка від XIX століття до сьогодення», яка заряджає святковим настроєм і дає можливість помандрувати різдвяним Києвом різних періодів часу. Як і чим прикрашали ялинку кияни в XIX столітті? Як виглядали заховані в шафах ялинки 1920-1930-х років? В якому інтер’єрі святкували Різдво жителі столиці в 1980-х роках? Вже сьогодні побачити все це можна на власні очі в Музейно-виставковому центрі Музею історії міста Києва.
Марино, розкажіть, в чому особливість цьогорічної різдвяної виставки «Київська ялинка»?
Минулого року предметом нашої виставки була іграшка – ми показували різні види іграшок і намагалися максимально представити всі варіанти ялинкових прикрас, які існують у світі. Цього разу центральною темою виставки стала київська ялинка. Ми створили інтер’єрні місця кожного періоду, аби відвідувач міг зрозуміти, в якому середовищі люди святкували Новий рік і Різдво.
Наприклад, в експозиції XIX століття ви можете побачити не просто іграшки, а ялинку цієї епохи – як вона виглядала, які іграшки на ній висіли, справжні інтер’єри цього періоду, а не їх моделі. Ви перебуваєте у справжнісінькій вітальні того часу, де проходило сімейне святкування.
Ялинка та інтер’єр XIX століття
Потім у нас представлено період 1920-х років. Потім 1930-х, далі йдуть 1950-ті, 1960-ті, 1970-ті, 1980-ті, 1990-ті, і далі виставка нас веде аж у двохтисячні. Іграшки цього періоду представляє київська ТМ «Різдвяні історії». Далі ви можете побачити ялинку сучасну, після чого ми концептуально підходимо до недоприкрашеної ялинки Януковича, яка була на Майдані 2014 року. Іграшки для неї ми взяли з музею Майдану, вони теж абсолютно реальні. І завершується виставка ялинкою на Софійській площі 2020 року.
Інтер’єр та іграшки 80-х років
Таким чином, ми показуємо, як ялинка із такого інтимного, скажімо, дуже персонального атрибуту кожної сім’ї переходить вже в екстер’єр і стає ялинкою, яка об’єднує всіх українців.
Розкажіть про найцікавіші експонати виставки.
В 1920-х роках, коли радянська влада окупувала Україну, святкувати Різдво заборонили, тому що воно вважалося пережитком буржуазних часів та релігійним святом, а Новий рік ще не придумали. Але є багато свідчень про те, як кияни не відмовилися від ялинок на свято і встановлювали їх у шафі. Тобто люди ховали ялинку у шафі, зачиняли її. І тільки коли закривали штори, тоді відкривали шафу і святкували Різдво. На виставці цей феномен ялинки у шафі представлено також у реальній шафі ХХ століття.
Феномен ялинки в шафі 20-х років
Також у нас є експонат однієї з перших скляних іграшок, які були створені в світі, кінця XVII – початку XVIII століття. Як взагалі з’явилися скляні іграшки? Це явище пішло із містечка Лауша в Німеччині, бо і прикрашання ялинок до Різдва – це, в принципі, німецька історія, традиція пішла саме звідти. Як правило, ялинки в той час прикрашали чимось їстівним: яблуками, всякими кнедликами, цукерками. Одного року саме був неврожай яблук, і щоб порадувати дітей на Новий рік та Різдво, місцева гільдія склодувів видула кулі у формі яблук. Потім ця ідея скляних іграшок прижилася і пішла далі. І ось одна зі скляних іграшок цього періоду у нас представлена.
Одна з перших скляних іграшок кінця XVII – початку XVIII століття, іграшка Дід початку ХХ століття
На виставці можна побачити іще кілька унікальних іграшок. Одна з них – іграшка у вигляді Діда початку ХХ століття. І це не Санта Клаус, це не Святий Миколай – це саме Дід, якого ми часто називаємо Дідом Морозом. І хоча вважається, що Діда Мороза придумала радянська влада, насправді вона його запозичила з язичництва. Такого поняття як Дід Мороз не існувало, проте були духи Різдва. Вони вважалися суворими, подарунки нікому не приносили, і люди намагалися їх задобрювати. В джерелах можна знайти інформацію про Святочного Діда, Різдвяного Діда, також зустрічалася назва Мороз. Слова «Різдвяний» і «Святочний» радянська влада явно не могла запозичити, а от «Мороз» добре підходив. Тому вони і назвали символ Нового року Дідом Морозом. Й унікальний приклад такого Діда початку ХІХ століття представлено у нас на виставці. Це українська іграшка з території, яка на той момент була під владою Російської імперії.
Також у нас представлені іграшки, які радянська влада створювала спеціально для іноземців у період, коли Різдво святкувати на території країни вже було заборонено. Такі ялинкові прикраси продавалися в спеціальних магазинах і тільки за валюту, поки залізна завіса ще не впала повністю у 1920-х роках і до нас приїздили іноземці. Іграшки створювали справжні талановиті художники, тому це дуже гарні ляльки.
Як почався ваш шлях колекціонування ялинкових іграшок?
Насправді я дуже любила Новий рік і наші сімейні ялинкові іграшки ще в дитинстві. У моєї бабусі теж були досить старі іграшки, і вони мені подобались дуже-дуже сильно, я їх досі бережу. І коли я виросла і стала жити окремо, постало питання про те, що треба купити ялинку і якось прикрашати її вже самій. Проте я не схотіла вибирати і купляти нові іграшки, а вирішила пошукати аналоги тих, які були на моїй ялинці дитинства, тобто іграшки 1950-х, 1960-х років. І я їх знайшла і купила. Потім стала цікавитися цією темою і далі збирати іграшки. Насправді, моя колекція не дуже давня – я почала займатися колекціонуванням років п’ять тому.
Ялинкові прикраси можуть бути різними: картонаж, скло, вата. В моїх інтересах спочатку було скло, а потім і ватні іграшки. І, звичайно, різні цікавинки, які я шукаю для виставок. Але зараз найбільший інтерес для мене представляє українська іграшка. Вона дуже мало досліджена. Бо, на жаль, чимало наших українських іграшок лишилося в Росії, бо там багато колекціонерів. Але я вважаю, що ми маємо шукати і привозити їх сюди, бо це наша спадщина.
Ялинкові прикраси часів правління Кайзера Вільгельма початку ХХ століття
Де ви знаходите нові екземпляри для вашої колекції?
По-перше, в старих іграшках треба розбиратися – це дуже важливо. Тому не раджу людині, яка на цьому не розуміється, займатися серйозно колекціонуванням, адже є дуже багато підробок.
Як правило, найцікавіші іграшки зараз знаходяться в приватних колекціях. Але в Європі можна знайти старі екземпляри на флімаркетах, блошиних ринках і барахолках. Є спеціальні місця та продавці, які спеціалізуються на таких іграшках, треба їх знати й у них викуповувати.
Також знайти цікаві іграшки можна на аукціонах. Є всесвітні сайти, де колекціонери і продавці теж можуть виставляти в розділах антикваріату якісь предмети.
Інтер’єри і ялинка 40-х і 60-х років
Якою має бути різдвяна іграшка, щоб потрапити до вашої колекції?
Я звертаю увагу в першу чергу на те, щоб іграшка була хорошої якості, тобто щоб вона добре зберігалася. Для мене це дуже важливо, бо знаю, що будь-яке втручання в іграшку руйнує її самобутність. Тобто реставрацією бажано не займатися, але деякі особливо цінні екземпляри я все ж можу брати на відновлення. Зберегти стару іграшку в гарному стані – не таке вже й просто завдання. Наприклад, якщо їй 100 років і вона зроблена з вати.
Вітальня XIX століття
Який догляд потрібен колекційним екземплярам?
Іграшки треба зберігати в правильних місцях, їх не можна вішати на ялинку. Я ніколи не прикрашаю ялинку іграшками з колекції, бо тоді вони дуже швидко стануть непридатними. Це стосується і скляних іграшок, і нескляних. Якщо ми говоримо про те, щоб наш культурний спадок зберігався якомога довше і прожив ще кілька століть, то маємо думати про це зараз.
Також іграшки не можна вивішувати і виставляти на сонячне світло, не можна допускати перепадів температур – це дуже важливо. Тобто якщо іграшки все життя зберігалися на горищі або на балконі, навряд чи вони будуть в хорошому стані. Іграшки бажано тримати, наприклад, на антресолі за кімнатної температури.
Якщо це скляні іграшки, їх не варто класти в пакети або плівку. Краще обгортати м’яким папером типу серветок або туалетного паперу. Найкраще, щоб вони лежали в картонних коробках і були герметично закриті. І найголовніше – поменше їх чіпати. Я помічаю, наприклад, що ватна іграшка XIX століття зношується, коли ми її відкриваємо для виставок. Це дуже помітно саме на старих прикрасах.
Чи можна сказати, що Різдво для вас – особливе свято? Якщо так, то чому?
Різдво – це досить масштабне, різнопланове свято, і саме з ним пов’язаний мій найбільший інтерес – безпосередньо ялинка й іграшки. Тому цей період такий особливий для мене. І я маю зазначити ще один момент, чому стала колекціонувати іграшки і взагалі через що маю до цього інтерес. На мене досить важко впливає зміна погоди, темрява, холод і зменшення кількості сонячного світла. І в ці, скажімо так, депресивні й апатичні періоди потрібно щось таке, що може нам зробити свято і переключити на щось позитивне.
Саме тому нам особливо потрібне Різдво з його красою, вогниками, з ілюмінацією й іграшками в цей зимовий період, а не в літній. Скоріше за все, свято б не мало тієї магії, яку воно має зараз, якби припадало на інший сезон. А зараз нам всім особливо потрібне щось таке, що буде зігрівати душу.
Ялинкові прикраси 40-х років
Які українські різдвяні традиції вам найбільше до душі?
Мені подобається традиція сільського святкування Різдва з дідухами в національних українських традиціях. Дідухів я не збираю, але мені цікаво їх досліджувати, адже ця історія для мене не така відкрита, як різдвяні іграшки. Можливо, все іще попереду.
Також мені подобається, що в Україні є різні традиції. Традиція ставити ялинку прийшла до нас з Німеччини в XIX столітті, і тривалий час це був виключно міський елемент культури, особливо в Києві, де було багато німців. Вони ставили ялинку, і цю традицію вже перейняли українські містяни. У селах ялинки почали ставити тільки в 1950-1960-х роках.
А також у нас є традиція сільського Різдва з колядками, щедрівками, скоморохами. Вона питомо українська і насправді мені також дуже подобається.
Виставка «Київська ялинка від XIX cт. до сьогодення» триватиме до 4 лютого 2024 року в Музейно-виставковому центрі Музею історії міста Києва (вул. Богдана Хмельницького, 7).
Підписуйтесь на нашу сторінку в Instagram і не пропускайте найкорисніші матеріали на Beauty HUB!