Сьогодні ми відзначаємо 60-річчя з дня публікації першої книги Аркадія й Бориса Стругацьких, що викликає в нас величезну відповідальність. У цій збірці кращих творів братів Стругацьких ми вирішили вибрати ті книги, про які мало хто говорить, і ті, що прославили авторів-фантастів на весь світ. Але перед самою добіркою, пояснимо деякі моменти про читання Стругацьких.
Ремарка: іноді в статті буде використовуватися абревіатура «АБС», оскільки вона (АБС – Аркадій і Борис Стругацькі) поклала початок бібліографічної традиції давати скорочення кожній книзі братів. Так що серед дослідників творчості Стругацьких прийнято за умови посилання на їх роботи використовувати акроніми. Наприклад, ВББ – «Важко бути богом», ДНМ – «Друге нашестя марсіан», СдВ – «Спроба до втечі» тощо.
Ми часто чуємо: «Ну прочитав я ваших Стругацьких, так нічого особливого». І це викликає у нас якщо не сльози, то гримасу розчарування. Розуміємо, що часто скепсис пояснюється тим, що Стругацьких варто читати вже з певним багажем і підготовкою, як в науковій фантастиці, так і в літературі в цілому. Деякі книги зрозуміти буде ще складніше, бо у когось банально може не вистачити життєвого досвіду. І нам сумно визнавати, що сенс деяких творів для нас до кінця незрозумілий, можливо, з тих же причин. Але в цьому й феномен фантастів. У творах АБС часто піднімаються психологічні та філософські питання (особливо в їх пізніх творах), що є настільки прогресивними, що навіть зараз ми все ще навряд чи до них доросли. Проте, читати Стругацьких ми рекомендуємо всім.
Бажаємо вдалого занурення в світ фантастики з кращими книгами Стругацьких!
«Подробиці життя Микити Воронцова» (1984)
Фантастична повість С. Ярославцева (літературний псевдонім Аркадія Стругацького), за участю Бориса Стругацького.
Найкраще нашим сучасникам почати знайомство зі світами АБС із цієї повісті. Її сюжет у чомусь нагадає роман Хіросі Сакурадзакі «Все, що тобі потрібно – це вбивати» (ви могли бачити адаптацію роману – фільм із Томом Крузом і Емілі Блант «На межі майбутнього») і в чомусь навіть фільм із Джейком Джилленголом «Початковий код». Тому його так легко буде читати.
За сюжетом до слідчого прокуратури потрапляє щоденник нещодавно загиблого Микити Воронцова. Він показує його своєму давньому другу, письменнику. Слідство визнає щоденник дивною випадковістю. Проте письменник разом зі співробітником прокуратури все ж міркують на дозвіллі над загадкою життя Микити Воронцова.
Цікаво, що повість створювалася ще в 1972 році як масштабна хроноопера. Однак її зміст не проходив радянську цензуру епохи застою, тому багато цікавих позицій у кінцевій версії твору були прибрані. Наприклад, із повісті прибрали марні спроби Воронцова втрутитися в історію й попередити генералісимуса про війну. Після 79-го року твір було перероблено Аркадієм Стругацьким у коротку повість, яку ми маємо можливість прочитати зараз.
Цитата з книги:
– Сон совісті народжує чудовиськ.
«Країна багряних хмар» (1956−1958)
Здавалося б, після Бестера, Дугласа Адамса, Жюля Верна легкі прогулянки на інші планети здаватимуться чимось смішним, можливо, навіть, пародійним. І на тлі цього ви будете очікувати подібної простоти й тут. Але, прочитавши кілька сторінок, ви зрозумієте, що перший опублікований твір Стругацьких – це серйозна й доросла повість, а не дитячі фантазії на тему подорожей галактикою. Повість Стругацьких – досить сильна фантастика, хоча й не без прихованих сенсів і посилів. Постійні зміни настрою й напрямки оповідання можуть сильно дивувати, але ви швидко до них звикнете.
Це історія найнебезпечнішої експедиції екіпажу зорельота «Хіус» на Венеру. Йому належить розвідати родовище «Уранова Голконда», однак попутно з ними відбувається безліч драматичних подій. Екіпажу доведеться з’ясувати, що сталося з попередньою експедицією та що стоїть за останніми словами їх вмираючого капітана – «Бійтеся червоного кільця».
Цитата з книги
– Взагалі, призначення людини, – додав він подумавши, – перетворювати будь-яке місце, куди ступить її нога, на квітучий сад.
P.S. Цікаво, що на 60-річчя з дня публікації цієї книги братів Стругацьких (а це була перша їх опублікована робота) Google поставив святковий логотип (doodle) із барвисто оформленою книгою в багряних тонах.
«Спроба до втечі» (1962)
Ця фантастична повість АБС була написана й опублікована в 1962 році, але робоча назва твору була іншою. Спочатку брати назвали книгу «Люби ближнього», потім «Люби далекого», а потім прийшли до фінальної версії «Спроби». У цій повісті фантасти показують читачеві ідеалізовану гуманність майбутнього, зіставляючи її з епохою феодальної роздробленості. Це також один із перших творів авторів, в якому перетнулися Минуле, Сьогодення і Майбутнє. Вони піднімають тему «вищої цивілізації» (Прогресорів), звертаючи увагу на етичну проблему втручання високорозвиненого суспільства в розвиток нижчої цивілізації. Саме в цій повісті устами одного з героїв брати Стругацькі формулюють головний постулат просвітительства їх творів: «починати потрібно з того, що сіє сумнів».
Події твору відбуваються в 2250 році в далекому космосі. Двоє молодих людей, зорелітник Антон і структуральний лінгвіст Вадим, відправляються у відпустку. Хлопці хочуть полювати на планеті Пандора. Але в останній момент до їх компанії приєднується Саул, чоловік із дивною поведінкою, який представляється істориком XX століття. Він переконує Вадима й Антона висадитися на недосліджену планету. Так вони знаходять планету, називають її на честь пасажира Саула. Герої виявляють, що на Саулі існує цивілізація, що знаходиться на низькому рівні розвитку (феодальному). Фактично перед ними концентраційний табір із ув’язненими, засланими за різні злочини. Люди там знаходяться на межі виживання в суворих природних умовах. Герої роблять гуманістичні спроби допомогти ув’язненим, щоб змінити умови їх життя. Але що з цього вийшло? Читайте самі.
Цитата з книги:
– Як шкода, що не можна знищити одним махом всю тупість і жорстокість, не знищивши при цьому людини.
«Град приречений» (1972−1975)
З цього роману в жодному разі не варто починати знайомство з творчістю АБС. Це один із найскладніших, цікавих і неймовірно багатогранних творів братів Стругацьких.
Брати наполягали на правильному проголошенні назви роману: не «прирѐчений», а «приречѐний», не «місто», а «град». Уся справа в тому, що цю назву вони запозичили у картини Миколи Реріха. За словами Бориса Стругацького, картина настільки вразила їх «своєю похмурою красою й відчуттям безнадійності, що від неї виходила», що вони вирішили назвати свій твір саме так. Перша «робоча» назва роману була «Новий Апокаліпсис», друга – «Мій брат і я» (це говорить про якусь автобіографічність твору). Але саме назва «Град приречений» стала для братів тим самим змістом, який би передавав не тільки настрій роману, але і був ключем до розуміння основної ідеї їхніх творів. Так що ось вам перший ключ до прочитання цього роману АБС. Розповімо трохи про сюжет.
Дія відбувається в якомусь Місті, яке знаходиться поза часом і простором. Його населення невелике – близько мільйона людей, перенесених у Місто з різних країн і епох за їхнім бажанням. Одна з умов «переїзду» до Міста – потрапляння людини в складну життєву ситуацію, що призводить до розпачу. Так, деякі з «прибульців» потрапили в нього після полону, розрухи в країні, складної політичної ситуації, через бідність або переслідування тощо.
Жителі Міста залучені в загадковий Експеримент, і ні у кого немає інформації про те, коли він почався й у чому його суть. При цьому з героями постійно відбуваються дивні речі, які вони пояснюють просто фразою «Експеримент є Експеримент». Але, як і все незрозуміле, дивина Міста є головною темою для обговорення в суспільстві. Люди намагаються зрозуміти, що ж собою являє Місто, в якому часі і де воно знаходиться, які закони підтримують його на плаву. Хтось каже, що це щось на зразок «акваріума» і є той, хто доглядає за жителями зовні. Хтось вважає це першим колом Ада.
Прочитавши роман, ви зрозумієте, чому брати боялися випускати рукопис із дому. Твір писався «в стіл», а про його публікації за радянських часів і не йшлося. Перша публікація була здійснена в період перебудови в 1987-му році, хоча автори завершили роботу над романом у 1975-му, а починали в 1972-му. Борис Стругацький писав, що однієї цієї речі було б достатньо для того, щоб не тільки отримати заборону на публікації, а й позбутися волі в країні Рад. Тому роман довгий час не випускали з дому, буквально. Спочатку він існував тільки в одному екземплярі.
Цитата з книги:
– Оскільки справжнього супротивника не існує, необхідно його придумати. А як показує світовий досвід, найстрашніший супротивник – це противник придуманий.
«Равлик на схилі» (1965)
Найдивніший і найбільш неоднозначний твір у спадщині братів Стругацьких. Цю фантастичну сюрреалістичну повість брати переписували кілька разів. Спочатку це була книга «Турбота» з героями зі Світу Полудня.
У першій версії все було інакше.
Уявіть острів. На нього якимось чином потрапляють люди. І ось вони бачать там мавп, які поводять себе якось дивно, не по-мавпячі. Вони повільні, жирні, абсолютно не бояться людей, навіть намагаються триматися до них ближче. А потім на острові починають відбуватися загадкові події, незрозумілі смерті… Винні саме ці мавпи. З’ясовується, що це − псевдомавпи, які харчуються людськими думками, вбиваючи при цьому носія.
Ось як це виглядало в початковій версії, але потім Стругацькі її відкинули. У щоденниках один із авторів пише: «Ми відмовилися від мавп. Яке нам до всього того діло – мавпи якісь, якийсь острів, тубільці… Нас суспільство цікавить! Соціум!»
Таким чином, повість була істотно перероблена. З’явилося майбутнє, вже давно вигадана фантастами планета Пандора. І там же, на цій планеті, вже кілька місяців живе Горбовський – їх старий герой, уособлення людини майбутнього, втілення розуму й доброти. Він сидить на краю прірви й дивиться на дивний ліс, що розстеляється під ним. Горбовський на щось чекає. З’являється Атос-Сидоров, який став головним героєм «Занепокоєння». Він живе в Лісі, досліджує цей світ, тужить від того, що не може вибратися, знайти дорогу додому. Перед нами Світ Полудня.
У щоденниках вони зазначають: «Ми починаємо писати, пишемо розділ за розділом, глава «Горбовський», глава «Атос-Сидоров» і поступово з самої ситуації починає викристалізовуватися концепція, дуже важлива для нас. Це концепція взаємин між людиною і законами природи-суспільства». Автори задаються питанням «що робити людині, якій НЕ ПОДОБАЮТЬСЯ САМІ ЦІ ЗАКОНИ?!»
Написавши всі глави, вони вирішують, що повість не може вважатися закінченою, і вирішують все переробити.
Найбільш радикальною переробці піддалися глави про Управління (замість Горбовського головним персонажем став Перець, а будь-який зв’язок зі Світом Полудня був відсічений). Проте, глави про Лесю залишилися майже в незмінному вигляді – лише Атоса-Сидорова замінив Кандид. Отримана версія стала повістю «Равлик на схилі».
Таким чином, проблематика «Занепокоєння» відрізняється від нового «Равлика». Основний посил: чи є сенс боротися й захищати хоч нешкідливих, але ретроградів, стоячи при цьому на дорозі прогресу й свідомо знаючи, що точно програєш?
Цитата з книги:
– Простіше повірити, ніж зрозуміти. Простіше розчаруватися, ніж зрозуміти. Простіше плюнути, ніж зрозуміти.
«Жук у мурашнику» з циклу «Полудень, ХХІІ сторіччя» (1980)
Це друга частина трилогії про Максима Каммерера в науково-фантастичному циклі Стругацьких «Полудень, ХХІІ сторіччя». Звичайно, ви можете читати її без озирань на численні розповіді, що увійшли до складу повісті, й навіть без прочитання першої частини трилогії «Залюднений острів». Але вам буде куди цікавіше дізнатися всю історію цілком. Тому рекомендуємо почати з вищезгаданої книги, а ще відразу обзавестися третьою частиною – «Хвилі гасять вітер».
За сюжетом на дворі 2178-й рік. П’ятнадцять років минуло з моменту подій, описаних у «Залюдненому острові», Максиму вже за сорок, і він працює в КОМКОН-2. Каммерер отримує завдання: знайти й узяти під спостереження прогресора Льва Абалкіна.
Сюжет у подробицях розповідати не хочеться, щоб не спойлерити вам усі його головні моменти. Скажемо тільки, що «Жук у мурашнику» написаний таким чином, що ви до самого кінця не будете розуміти, хто правий, а хто винен. Та й фінал вам цього теж не пояснить. У книзі піднімається питання: коли захист, у державному сенсі, перестає бути захистом і стає елементом контролю й диктатури?
«ЖвМ» – це картина перетворення високотехнологічного світу в поліцейську державу.
Цитата з книги:
– Адже варто вам потрапити в інший світ, як ви зараз же починаєте переробляти його на зразок вашого власного. І, звичайно ж, вашій уяві знову стає тісно, й тоді ви шукаєте ще який-небудь світ і знову беретеся переробляти його…
Підписуйтесь на наш Facebook і не пропускайте найкорисніші матеріали від Beauty HUB!
