Війна – важке психологічне випробування для людини, особливо для тих, хто перебував чи перебуває у війську. На фоні посттравматичного стресового розладу (ПТСР) жінки стикаються із різними проблемами зі здоров’ям. Випадіння волосся, погіршення його стану – не найгірша проблема, але для жінки вона стає глобальною.
Бренд Orising, міжнародна мережа салонів краси Maija й онлайн-медіа Beauty HUB об’єдналися, щоб попрацювати над відновленням росту і краси волосся на прикладі наших героїнь – військових і ветеранок. Перші процедури вже пройшли аерозвідниця Даша Борисенко та ветеранка і волонтерка Юлія Білоусова. На черзі – наша третя героїня, інструкторка тактичної медицини, членкиня руху VETERANKA Ірина Грей.
– Ірино, як ви потрапили до війська, чому прийняли таке рішення?
Все почалося з Майдану, саме там познайомилась з побратимами, а потім влітку 2014, приєдналась до них в батальоні “Айдар. У той час працювала в готельно-ресторанному бізнесі і була максимально далека від війни, не мала підготовки і не розуміла, чим я можу згодитися. Проте коли загинули двоє хлопців із мого міста, зрозуміла, що маю поїхати туди замість них. Я збрехала родині, що їду знайомитися із майбутньою свекрухою, а насправді записалася добровольцем до «Айдару».
– Як проходила ваша служба, чим займалися у війську?
Ми приїхали до міста Щастя, мені дали автомата, показали, як заряджається автомат, і все. Я чекала, доки приїде людина і покаже основи тактичної медицини, але на той час у нас не було нічого, окрім джгутів Есмарха, бандажів, бинтів. По факту, медиків не було, а звичайні хлопці й дівчата, яким доводилося вчитися рятувати людей на ходу. На третій день я вже потрапила на бойове завдання і повернулася з нього через три тижні. Поїхала в одній футболці, штанях і вельветових кедах. Перебувала на Сході півроку, доки не довелося повернутися додому.
– Чому ви повернулися додому, це було ваше рішення?
Так сталося через бюрократичні проблеми. Річ у тім, що більшість людей у батальйоні жодним чином не були оформлені документально. Це серйозна проблема того часу: якщо чоловіка ще можна було якось оформити, бойових посад для жінок було вкрай мало. Наприклад, Андріана Арехта (одна з засновниць жіночого ветеранського руху), з якою ми лужили в одному підрозділі, була оформлена швачкою, хоча вона виконувала надскладні завдання, була штурмовичкою.
–І чим ви займалися після повернення з війни?
Я повернулася у важкому психологічному стані, були проблеми зі спиною та зап’ястками, адже доводилося витягувати людей, а з моєю вагою до 50 кг це було надважко. Мене запросили на курси з тактичної медицини. Ми навчали бійців на полігонах і в навчальних центрах рятувати один одного. У 2015 році навчалася в Естонії й отримала міжнародний сертифікат інструктора ТССС, а з 2016 року викладала такмед. У 2018 році взяла паузу, бо хотілося побути жінкою і мамою. Відкрила крамницю дитячого та жіночого одягу, бо давно про це мріяла.
– Ви знову повернулися до тактичної медицини, інструкторської діяльності?
На момент повномаштабного вторгнення, жила в Запоріжжі. І вже за тиждень після початку, почала знову проволити тренінги, так як в місті оперетивно проводилась мобілізація серед громадян і такмед був дуже затребуваний. Перші місяці працювала зі сльозами на очах, адже що можна показати і чого навчити, якщо у тебе, як в Ісуса, сім хлібин і п’ять рибин: турнікет, бандаж, джгут Есмарха і бинти. Лекція для взводу тривала 2 години по 4 взводи на день і так 3 місяці, до першого вихідного наприкінці травня. З обладнання – турнікнт, джгут Есмарха і трохи бинтів. Потім з’явилась команда, а далі організувався потужний тренінговий центр. Так тривало до кінця 2023 року, доки я не зрозуміла, що більше не можу, психологічний стан був жахливий, я вигоріла.
– Яке було ставлення до жінок і до вас зокрема під час служби і згодом, коли ви вже займалися інструкторською діяльністю?
Я зрозуміла, що армія – це така собі чоловіча пісочниця, до якої вони не дуже хочуть нас пускати. Під час служби я не стикалася із дискримінацією, наприклад, мій командир в «Айдарі» ставився до мене чудово, адже я потрапила на війну за покликом серця і байдуже, яка у мене стать. Повага була до кожного, усі робили, що могли, і що вміли. За час інструкторської роботи зустрічалася із зверхністю командирів. Вони ж чекали, що курс з тактичної медицини їм читатиме мужній бородатий чоловік, а не мініатюрна дівчина. Сміялися, казали: давай годинку-півтори щось поговориш і все, тож доводилося чітко розставляти пріоритети. Вони дивувалися.
– Як ви виходили зі стану ПТСР, яким був процес повернення до звичайного життя?
На початку цього року я поїхала до родичів за кордон на два місяці. Мені потрібне було перезавантаження і відновлення, я була на дні безодні, втратила сенс життя, нічого не цікавило зовсім, ми навіть із чоловіком розійшлися. Важко абстрагуватися і дистанціюватися, не прив’язуватися до людей. Ти хочеш не хочеш, але починаєш спілкуватися, а коли вони зранку є, а ввечері після штурму їх уже немає, це складно пережити. За кордоном багато подорожувала, була спокуса залишитися, але я зрозуміла, що хочу повернутися. Почала виходити з психологічної кризи, до мене повернулися сльози, адже я довгий час не могла плакати.
– Чим ви займалися після повернення додому, з’явилися якісь захоплення?
Я почала займатися собою, своїм фізичним здоров’ям, у вільний час – рукоділлям, прийшла в VETERANKA. Весною мені запропонували незвичайну реабілітацію – курс із яхтингу для жінок-ветеранок, жінок ВПО, вдів військових «Сила Вітру». Він тривав 2,5 місяці, зі 160 кандидаток відібрали лише 16. На яхті, де капітанкою була жінка, мені сподобався генакер (швидкісне вітрило). Управляти ним складно, адже потрібно за 6 секунд розгорнути і зібрати, щоб не ліг у воду, бо якщо це станеться, то вітрило в 46 метрів намокає і стає непідйомим. Наша жіноча команда ветеранок брали участь у двох дружніх регатах в оболонській затоці «Собаче гирло» та на Осокорках. Як виявилося, яхтинг в Україні – це теж чоловічий спорт і жінкам у ньому досить складно реалізуватись. Навчаючись яхтингу, я зрозуміла, що це новий світ, у якому хочу надалі бути.
– Але курс закінчився, і що робитимете далі, чи є якісь плани?
Навпаки, для мене все тільки почалося. Мені запропонували пройти курси шкіпера, і я це зробила! Практику проходили у Греції на великій 43-футовій яхті. Це приголомшливі відчуття, коли ти сама швартуєш яхту в домашній марині. Тепер у мене є міжнародна капітанська ліцензія! Закінчила також курс проєктного менеджменту і писатиму проєкт під грант з яхтингу для жінок-ветеранок. Я мрію, що наступного року в нас буде дві, а то й три групи. До того ж хочу, щоб після курсу була можливість для найобдарованіших також пройти курс шкіпера та справжню капітанську практику на морі. А ось зараз веду перемовини, щоб практику проходили у Польщі на каскаді озер. Яхтинг – це чудова реабілітація для жінок.
– Іро, як жінки у війську доглядають за собою, яке ставлення до краси в таких умовах?
У війську, коли були бойові виходи, якщо є можливість прийняти польовий душ із пляшки та обтертися власною футболкою – добре, ні – користуються вологими серветками. Дівчата використовують жирний крем, один і той самий для рук і обличчя, а також гігієнічну помаду. Я робила собі манікюр, розмочувала нігті у звичайній чашці. Хлопці, бувало, в захваті спостерігали за цим. Зараз у моїх знайомих дівчат на фронті є запит на корейські швидко-маски, антикризові креми, які і живлять, і загоюють.
До 2014 року я була жінка-вамп: із модною зачіскою, макіяжем, віями, як у Барбі, та смокі-айс. Коли пішла на війну, поголила голову і зробила татуаж брів. Після повернення ще півроку голила голову та носила форму. Мені було нецікаво, я перестала відчувати те, що мені раніше подобалося. Здавалося, що я перебуваю у великому цупкому поліетиленовому пакеті, і всі відчуття і кольори, запахи навколо були через нього. Дякую за підтримку чоловікові, який сприймав такою, як є, не тиснув, бо розумів мій стан і що мені зручно саме так.
– У вас зараз яскравий одяг і стриманий макіяж. Як ви повернули собі бажання бути привабливою жінкою?
Раптом, якоїсь весни, я помітила, які гарні навколо квіти, як чудово пахне повітря, яке все навколо різнокольорове. Тоді почала фарбуватися, мені хочеться робити зачіски, купляти різнокольоровий одяг. Спочатку це були монохромні кольори, тепер подобається їх міксувати.
– Як доглядаєте за собою зараз, чи цікавитися новинками косметичного ринку, можливо, відвідуєте салони краси?
Я обожнюю косметику, полюбляю колір. Мені хочеться мати доглянутий вигляд, користуюся люксовою косметикою Lancôme, бо вона підходить мені найбільше, з декоративної косметики віддаю перевагу туші L’Oreal Paris Telescopic, подобаються тіні з шиммером.
Манікюр та макіяж роблю сама, бо колись закінчила курси, і навіть робила нареченим весільний макіяж, а фарбує – подруга-колорист. Зараз придивляюся до певних косметичних процедур, бо мені 41 рік, і я розумію, що вже час щось підправити. Схиляюся до комбінованого методу, щоб обличчя залишалося незмінним і мій чоловік мене впізнавав (сміється).
– Я знаю, що у вас особливе ставлення до парфумерії. Розкажіть, у чому родзинка!
У моїй колекції парфумів понад 40 екземплярів, а ось улюблених немає, кожен день прокидаюся із новим ароматом. Але маю понад 10 парфумів, якими не користуюся взагалі, а лише нюхаю – для натхнення. Вони відображають якусь частину мого життя або людей, які закарбувалися у пам’яті. Наприклад, парфумами Salvador Dali Parfum пахла жінка з моєї юності, якою я захоплювалася, бо вона досягла великого успіху завдяки своїй титанічній праці.
– Коли ви помітили проблеми з волоссям, що цьому передувало і скільки часу це триває?
Волосся почало випадати, з’явилися залисинки, і це сталося на початку повномасштабного вторгнення. Після повернення до України я проходила різні дослідження, консультувалася із спеціалістами, і виявилося, що проблема з волоссям не гормональна чи генетична, а з’явилася на тлі стресу.
– Що очікуєте від процедури Orising?
Я не очікую, що виглядатиму, як дівчина з реклами шампунів. Мені просто хочеться запустити руку у волосся і відчувати, що його багато, а не шкіру голови. Хочу, щоб на фото ззаду чи коли воно намокає в мене не просвічувалася крізь волосся шкіра. Хотілося б змінити зачіску, відростити волосся на рівень каре, щоб зачіска мала природний об’єм.
Інтерв’ю: Лілія Павловська
Колаж: Анна Сафонова
Фото: надані героїнею
Слідкуйте за спецпроєктом за посиланням!
Підписуйтесь на нашу сторінку в Instagram та не пропускайте найкорисніші матеріали на Beauty HUB!
