До мрії всупереч всім перешкодам
На зламі XIX–XX ст. нормою для жінки було поратися в домі, доглядати за дітьми і бути тінню чоловіка. Марія Адасовська (справжнє прізвище акторки) мріяла присвятити своє життя кар’єрі. Після закінчення пансіону дівчина хотіла податися до консерваторії вивчати спів. Проте її родина категорично засуджувала таку ідею. Зокрема, батько вважав «легковажну професію» співачки ганебною, особливо для дівчини зі шляхетного роду. Відтак у сімнадцять років Марія вийшла заміж за перспективного офіцера. За спогадами зірки, погляди чоловіка на її мрії збігалися з батьківськими: він вважав бажання будувати кар’єру пустою жіночою примхою. Тому Марії довелося тимчасово облишити думки про велику сцену й задовольнятися аматорськими виставами.
Завдяки наполегливості й дивовижному збігу обставин, Марії вдалося випросити у чоловіка дозвіл (у ті часи жінки не мали навіть власних документів і мусили буквально кожен крок узгоджувати з чоловіком), щоб вступити в акторську трупу. Згодом акторка зреклася шлюбу, який перешкоджав їй іти до мрії. А щоб не «ганьбити» чоловікове й батьківське прізвище на сцені, Марія взяла псевдонім — Заньковецька. За словами зірки, прізвище утворено від назви села Заньки, де вона народилася і виросла, навіювало теплі спогади про дитинство .
Марія Заньковецька показала українкам, що жінки мають право на сміливі мрії! І силу — аби втілювати їх у життя!
Життя інколи краще знає, що саме нам потрібно
Згідно зі спогадами рідних, Марія Заньковецька з дитинства мріяла про сольну кар’єру. З дитинства вона мала сильний голос і талант до співу, який їй передався від батька. Удвох вони часто влаштовували для гостей свого дому в Заньках сімейні концерти. Так у дівчини і зародилася мрія про велику сцену. За першої ж можливості Марія Заньковецька почала брати уроки співу у відомого педагога і скрипаля Івана Гржималі й наполегливо вивчати всі тонкощі вокалу.
Усі захоплювалися сильним оперним меццо-сопрано Марії Заньковецької. Але на нещастя, уже в перший рік роботи на сцені вона захворіла на дифтерит, після якого тембр колись такого потужного голосу значно погіршився. Після хвороби Марію Заньковецьку почали запевняти, що про сольну кар’єру їй краще забути. Дівчина прийняла цю думку і в неї народилася нова мрія — стати акторкою. Після хвороби вона поставила акцент на театральному мистецтві, але і на виставах красиво виконувала українські пісні.
Життя інколи коригує наші плани і мрії. Головне — вміти приймати це з гідністю.
Любов не знає правил і меж
Після початку акторської діяльності Марія Заньковецька розійшлася зі своїм чоловіком, перспективним артилерійським офіцером Олексієм Хлистовим, у якого на той час дуже вдало складалася кар’єра. Акторка не просто покинула чоловіка, але й подала на церковне розлучення. Після такого жесту вона втратила повагу рідних і заодно право на новий шлюб, згідно з тодішнім законодавством. Але для Марії, за її власними висловлюваннями, спокійне сімейне життя не було пріоритетом. Натхнення і життєву силу їй дарували сцена й сердечна прихильність до актора Миколи Садовського.
Одразу після того, як Марія Заньковецька розлучилася, її кар’єра стрімко злетіла. Після однієї з п’єс, драматург, театральний режисер і актор Марко Кропивницький вручив їй бірюзовий перстень зі словами: «Заручаю тебе, Марусю, зі сценою, тепер мені є для кого писати драми».
Акторка довела, що любов — це не просто про шлюб. Це про щиру відданість і натхнення, що можуть бути до будь-кого. Чи чого.
Поразки підсилюють смак перемоги
Марія Заньковецька відома нам як найяскравіша зірка українського театру. Вона зіграла понад тридцять ролей. Кожну з них виконувала настільки бездоганно, що глядачам ставало млосно від страждань і емоцій, які проявляла на сцені Марія. Майже кожну виставу, у якій грала Заньковецька, називали театральною подією року.
Український письменник і драматург Іван Карпенко-Карий говорив про Марію: «Про неї слово талант — дуже слабеньке слово. Це геній сцени». Російський композитор Петро Чайковський на сцені Одеського театру подарував Заньковецькій лавровий вінок із написом: «Безсмертній — від смертного».
Часом після вистав за участю Марії Заньковецької численна українська молодь, випрягши коней із візка, сама впрягалася й відвозила її додому або садовила на крісло й несла кварталами міста, співаючи пісні. Однак починала свій шлях акторка не так блискуче. Згадуючи свій перший вихід на сцену, вона каже: «Я хвилювалась у першій дії. Не чула свого голосу, коли співала «Віють вітри». За лаштунками я від хвилювання упала й пам’ятаю, як забігали всі навколо мене». Згодом акторка вважала, що акторська кар’єра не має майбутнього. «Усе це мрії. Нічого з цього не вийде», — писала Марія в одному зі своїх листів. Проте Марія не переставала хапатися за нові можливості і розвивати свій талант.
Марія Заньковецька показувала своїм колегам і вчила майбутні покоління, що шлях до мрії не буває простим. Але щирі старання завжди приносять хороший результат.
Підписуйтесь на наш Instagram і не пропускайте найкорисніші матеріали від Beauty HUB!
