Редакція Beauty HUB записала історію киянки Яни, яка видалила груди через чотири місяці після установки імплантів.
Від редакції
Мета цього матеріалу – не залякати й не очорнити хірургів. Цим матеріалом редакція Beauty HUB закликає до усвідомленості жінок у прийнятті важливих рішень. Сьогодні є купа позитивних історій, але ми вважаємо за необхідне розповісти й про те, що мамопластика буває не завжди успішною й що за будь-якою операцією та втручанням у ваше тіло завжди є приховані ризики, а у випадку з мамопластикою вони не завжди можуть бути очевидні й помітні в перші роки після операції. 
Перші ускладнення
Я кілька разів намагалася записатися на операцію з мамопластики. І кожен раз «перешкода»: то лікар був у відпустці, то був відсутній, а в день установки імплантів у мене піднялася температура до 37,2, ще й лікар запізнився на годину. І все одно я проігнорувала ці знаки Всесвіту. Я так довго про це мріяла: я відгодувала грудьми двох малюків і йшла на мамопластику як на Боже благословення, без страху та в передчутті нового життя, відповідально готувалася до цього фізично, морально й фінансово. Я не пішла до абиякого лікаря, не вибирала його за відгуками в інтернеті й за красивими фото в інстаграмі: це була рекомендація моєї подруги, яка зробила у нього мамопластику. Лікар мені здавався прекрасним спеціалістом, він досить відомий пластичний хірург у Києві та уславився тим, що ідеально встановлює текстурні імпланти. Саме їх я й хотіла встановити: за рахунок текстурності, вони, за обіцянками, добре сидять під грудьми, не зісковзують і не перевертаються, як інші. У лікаря відоме ім’я: публікується в журналах, дає експертні інтерв’ю… Моя операція відбулася в листопаді 2018 року. Коли я прийшла до тями після, у мене нічого не боліло, але я була знесилена й не могла навіть говорити. Найстрашніше стало відбуватися вранці наступного дня. Під правою пахвою я виявила сильний набряк, але лікар заспокоїв: «Нічого страшного, пройде». Через кілька днів набряк перетворився на гематому – під правою рукою бовтався величезний чорний синець. Потім у мене утворилася тверда наростаюча шишка біля грудей, права молочна залоза дивиться в бік, почало боліти в ребрах, стало випадати волосся. Лікар особливо не брав участі в післяопераційному відновленні: до нього складно було потрапити, а на прийомі він продовжував стверджувати, що протягом півроку груди «приживаються». Через чотири місяці здоров’я зовсім погіршилося, я забила на сполох і відправилася на УЗД: у мене запалилися й у кілька разів збільшилися лімфовузли, змістився й розвернувся імплант, з’явилася серома – в місцях розрізів зібралася рідина, що з’явилася через пошкодження лімфатичних капілярів, які не затромбувалися. Коли я стояла в кабінеті у лікаря, з приводу правої молочної залози в нього не було ніяких побоювань, а ось ліва, за його словами, не прикріпилася. Лікар попередив мене, що видалить тільки імпланти, але не капсули, які утворилися навколо них як реакція організму на чужорідне тіло. До того моменту я багато вивчала питання видалення імплантів і дізналася, що всі імпланти обростають тонкою сполучною тканиною (капсулою), яка може переходити в капсулярну контрактуру – коли ця фіброзна тканина ущільнюється, наповнюється рідиною й починає приносити дискомфорт. Я не знайшла взаєморозуміння зі своїм хірургом, йому я вже не довіряла, й тому знайшла іншого, який може видалити імплантати з капсулами. З лікарем, який встановив мені імпланти, ми домовилися, що той поверне гроші, хоча для мене це було питання останньої важливості: я втратила здоров’я й спокій. Лікар мені сказав приїхати за грошима. І коли ми зустрілися, почав просити, щоб я ніде не називала його прізвище й підписала договір, що я не маю до нього жодних претензій. Я відмовилася й пояснила, що, в принципі, претензій до нього ніяких: був би це він або хтось інший. Причина в тому, що лікарі замовчують правду або взагалі не обтяжують себе про це говорити.
Я вважаю, жінка повинна бути поінформована про всі складнощі в першу чергу від лікаря, знати про ризики, зважити всі за та проти, й тільки після сказати: «Я усвідомлюю наслідки, я все-одно хочу поставити груди!»
Як нас дурять
По-перше, нас не попереджають про всі прямі й непрямі наслідки: все подають тільки з прекрасною боку, про проблеми, якось, прийнято мовчати. 
Я вважаю, жінка повинна бути поінформована про всі складнощі в першу чергу від лікаря, знати про ризики, зважити всі за та проти, й тільки після сказати: «Я усвідомлюю наслідки, я все-одно хочу поставити груди!» Але я навіть не знала про більшість речей, поки не стала моніторити західні спільноти та глибоко занурюватися в тему, коли зі мною це сталося. Якщо в Інтернеті й є якісь статті, в основному це хвалебні розповіді про красиві сісі, ускладнення – це як приказка, в основному в них нас заспокоюють і не дають засумніватися й перевірити ще раз все досконально. Так і навіщо вірити чиїмось домислам: в першу чергу ми віримо лікарям, із якими говоримо на консультаціях. Але розмови складаються приблизно так. Питаю у лікаря: «Чому ви мені не сказали про ускладнення?» У відповідь: «Ви ж повинні самі бути інформовані. Я розраховую на те, що мої пацієнти вже приходять із інформацією, самостійно вивчивши питання». Після цього я вирішила: лікарі безсовісно обманюють жінок. Я навіть коли приходила до клініки свого лікаря, мене намагалися відводити подалі від інших пацієнтів і швидко заводили до кабінету, щоб я нікого не розполохала – я весь час плакала. Я чітко вирішила вести пропаганду проти мамопластики й завела сторінку в інстаграмі, щоб розповісти, що зі мною сталося – публікую фото й відео, розповідаю історії інших. Чесно, не очікувала стільки історій! На місяць мені пишуть 60−100 жінок. По-друге, обман криється в бездушності лікарів. Це просто знищує! Мамопластика у них перетворилася на конвеєр, вони практично не несуть ніякої відповідальності за наслідки й у разі чого будуть стверджувати, мовляв, «не пощастило», «таке буває», іноді роблять вигляд, ніби зовсім вас не знають тощо. Третя брехня – це статистика. Я в неї неохоче вірю, вважаю, що всі ці цифри занижують. А про скільки захворювань нам статистика просто мовчить! Я б вела свою й, у принципі, вже це побічно роблю. У соцмережах, на щастя, є групи, присвячені зворотному боку мамопластики. Наприклад, на Facebook – Breast Implant Illness and Healing by Nicole («Грудні імпланти. Проблеми зі здоров’ям. Пластична хірургія»), там можна поспілкуватися з усіма дівчатами й підрахувати, у кого які проблеми вилізли після імплантів. До речі, дівчата за кордоном називають імпланти «токсичними мішками». Неофіційна статистика говорить, що жінки з імплантованими грудьми страждають на захворювання, що не мають прямого видимого зв’язку з імплантами. Найжахливіше, що частіше він якраз непрямий.
Договір та інструкція до імплантів повинні видаватися перед операцією, як мінімум за добу, а краще за кілька днів, в ідеалі – за місяць. Але особисто я їх бачила вже після.
Нерівний договір
Особисто мені договір був дуже хитро піднесений. Його видали буквально за годину до операції. Він дуже товстий і написаний дрібним шрифтом. Як я його отримала? Я прийшла натщесерце, лягла до палати й до мене по черзі стали заходити медпрацівники то виміряти температуру, то ставити крапельницю, то вливати антибіотик. І цей потік був нескінченний. А там вже й час операції настає. Часу на вивчення договору не залишається. Я повинна була з усіма поспілкуватися: і з анестезіологом, і з медсестрам. Ну звичайно, побіжно я розуміла, що там описані всі-всі-всі нюанси. Про ускладнення, про те, що я згодна з усім, що вони не несуть відповідальності. І просто на автоматі підписувала й усе, тому що я вже прийшла й заплатила гроші. Але наскільки я дізналася вже після, договір та інструкція до імплантів повинні видаватися перед операцією, як мінімум за добу, а краще за кілька днів, в ідеалі – за місяць. Але особисто я їх бачила вже після. Треба сказати, що за розповідями моєї подруги, яка живе в Америці, там із цим справи йдуть інакше. Їх однозначно попереджають про ускладнення. І обов’язково відправляють до психолога, щоб психолог визначив, чи адекватно жінка оцінює ситуацію, чи немає у неї стресу. Лікарі нам кажуть, що годувати грудьми після мамопластики 100% можна, а в інструкції до імплантів я прочитала, що «можливо у вас і не вийде годувати грудьми, можливо, у вас буде набагато менше молока». Я вже мовчу про дані, які доводять, що до молока можуть надходити всі токсини. Єдине, до чого немає претензій – до списку аналізів: він досить-таки значний. І все одно він не показовий, бо відбуваються такі проблеми з організмом.
Складнощі видалення
Моя операція з видалення проходила дуже важко. По-перше, організм вже почав взаємодіяти з покриттям імпланта, по-друге, операція була складна, травматична й тривала 4 години. Я втратила багато крові. Мені імпланти просто здирали з ребер: ось так вони приросли до них за якихось чотири місяці. Стан на ранок було вкрай важким. Низький тиск. Високий пульс. Блювота. Й так тривало протягом двох тижнів. У мене почалися панічні атаки. Стан мого здоров’я дуже сильно похитнувся після мамопластики. Уже 4 місяці минуло, я записалася на LPG-масаж, вийшла після масажу – й мені стало зле. Хоча за ці 4 місяці я й на детокс була, та й часу досить пройшло. Начебто зараз я живу й функціоную, але нюансів дуже багато. Плюс деформація грудей й біль у ребрах.
«Чорнобиль всередині мене»
Я вважаю, що безпечних імплантів не існує! Всі імпланти – це чужорідне тіло з ядерним складом, який наполовину прихований. Виробники сьогодні мають право вказувати не повний склад. Організм реагує на чужорідне тіло таким чином, що починають проявлятися якісь віддалені захворювання: імпланти їх провокують, сильно дестабілізують імунітет – з’являються алергії, випадання волосся, вовчак, безсоння, запаморочення, різного роду запалення – останні взагалі можуть розвиватися дуже швидко й непередбачуваними себе вести. У коментарях до моїх постів я збираю історії підписників і відвідувачок мого акаунта: одна дівчина написала, що поки у неї стояли груди, вона весь час відчувала втому, депресію, її то кидало в жар, то в озноб, вилізли прищі, розвинувся панкреатит, ерозія – загалом цілий букет хвороб. Таких реакцій у жінок сотні – в моєму акаунті, й мільйони – по всьому світу. 
«Довічна» гарантія
На імпланти лікарі дають довічну гарантію. Але що вона означає, коли ви з цим зіткнулися? Ви лежите на операційному столі, розрізана, й із вас збирають матеріали, щоб зрозуміти – гарантійний це випадок чи ні. Теоретично, вас повинні будуть розрізати, витягнути протез і віддати його на експертизу на 2−3 тижні. Потім вам, наприклад, скажуть: «Так, це гарантійний випадок!» Вас кладуть на операцію й вставляють нові імпланти. Відразу вам їх не поміняють. Довічна гарантія – це не довічне безкоштовне обслуговування в хірурга.
Індустрія брехні
Чи знають самі лікарі про всі можливі ускладнення, особливо – непрямі й приховані? Вони, звичайно, знають про ускладнення, але ставляться до цього по-іншому. Та у них немає вибору! Я не знаю, хто заробляє більше, ніж пластичні хірурги. Лікар, який видаляв мені імпланти, бачив стільки ускладнень. І ось цей лікар, який знає, що мамопластика приносить проблеми, встановив імпланти своїй дружині. Я йому кажу: «Як же так?» А він мені: «Ну а що тепер на машині не їздити?» Коли я після операції з видалення імплантатів приходила до свідомості, то поруч привезли дівчинку, якій у цей же день поставили імпланти. І медсестра, і анестезіолог мені підморгували, мовляв: «Ось так, Яно, буває – однієї видалили, а інший поставили». Ось і розумієш, наскільки ця індустрія брехлива і лукава.
Силіконові груди й сексуальність
Хочу сказати, особисто я відчула, що це дуже незручно. Ти постійно відчуваєш, що в тебе стоїть два протеза. Протез – це більш точне відчуття, коли говориш про штучні груди. Це не зрівняється ні з чим. Ти можеш спати тільки на спині. Зазвичай лежачи твої природні груди розпливаються, а штучні – ні. Насправді це огидно й неприємно, коли ти лежиш, а воно просто стоїть і нікуди не дівається. Про яку сексуальність можна говорити: я до сих пір не відчуваю сосків. Ця частина померла повністю. Мене попереджали про це, звичайно. І начебто це часта реакція у багатьох дівчат, але я не знала, що це буде настільки неприємно. Це просто неймовірне відчуття, коли тобі обрізали щось непотрібне. І ти взагалі починаєш жити повноцінно. І як би там красиво не виглядали дівчата в інстаграмі…
Ви дивитися тільки, яка я людина, що говорю, відчуваєте мою енергетику. Але якого розміру в мене груди – вам байдуже.
У чому сенс бодіпозитиву?
Ми настільки зачаровані ідеальними дівчатами в інстаграмі, обдурені красивими історіями про те, як «я нарешті знайшла упевненість у собі, а моє життя змінилося». І дивлячись на все це, ми втрачаємо себе. Під тиском стандартів краси наші комплекси стають більшими, а страхи й невпевненість − сильнішими. Ми бачимо єдиний вихід з цього – зробити груди й нарешті забути, як про страшний сон. Ми настільки боїмося своїх комплексів, що страх перед ускладненнями притупляється. Нам не кажуть, що щасливішими ми не станемо, красивішими також. Це все в нас у сприйнятті, в голові. Ось сиділа б я тут із 425-ми або сиджу гладка – це ж не грає ролі? Ні для кого. Як для чоловіка, так і для жінки. Ви дивитися тільки, яка я людина, що говорю, відчуваєте мою енергетику. Але якого розміру в мене груди – вам байдуже. Тільки якщо вони не будуть лежати в мене на столі, й вам буде дискомфортно. Нам всім потрібно навчитися любити себе. Підписуйтесь на наш YouTube-канал і не пропускайте найкорисніші матеріали від Beauty HUB!
