Основне захоплення Анни Галаєвої зараз – це її крамниця та секс-просвітництво, у яких вона вбачає свою місію. Співрозмовниця зізнається, що її сфера діяльності в широкому розумінні допомогла і допомагає проходити шлях лікування від булімії. В нашому циклі особистих історій про фізичне і психологічне здоров’я, красу та прийняття себе Анна розповідає про те, як вона вперше зіштовхнулася з булімією, чому з нею дуже важко жити і чому так складно зрозуміти масштаб проблеми і почати лікування.
Момент, коли почалися нездорові стосунки з їжею
Я познайомилась з булімією ще в університеті, тобто десь років 14 тому. Це було після пів року дієт і спорту, коли я вирішила, що маю отримати найкраще тіло.
Правда, мої уявлення про можливості й реальні можливості були досить різними. Хотіла бути стрункою ніби та сама Дюймовочка, але з моєю статурою це просто неможливо. Я намагалась, і через пів року таких зусиль втратила у вазі небагато.
У цей період ми поїхали з друзями на відпочинок, де я дуже боялася знову набрати вагу – звичайно ж, майже нічого не їла. По класиці усіх можливих сценаріїв, останнього дня я з’їла лазанью. І ось саме в момент, коли я це робила, то відчула, ніби зараз та лазанья повністю зведе нанівець всі мої старання, які докладалися впродовж шести місяців. Таким і був мій перший випадок булімії.
Про причини
Важливо сказати, що у кожного точно своя причина. В моєму випадку це було продиктовано моментами з дитинства, бо в той час я не походила на свою маму. Була крупніша, повніша і підсвідомо хотіла стати меншою. Оскільки на той час не було мейнстрімом говорити своїм дітям, що вони прекрасні, в мені в голові засіли переживання щодо своєї зовнішності. До того ж у нас була культура дуже правильного харчування в родині. І коли у мене з’явилась можливість самостійно формувати свій раціон, то там, звісно, понеслося все підряд. Через це я набрала вагу, а в результаті вирішила її ж і скидати.
Що відчуває людина з булімією?
Є різні форми булімії.
Мені здається, багато людей не сприймають такі захворювання серйозно. Бо навіть більшість близьких друзів, коли я про це їм вперше розповіла, не дуже в таке повірили і казали: «Ну, ти себе накручуєш…»
А я на той момент вже з десяток років, коли з’їдала щось більше ніж порція, яку вважаю нормальною, проводила очищення шлунку і намагалась не їсти там, де не зможу цього зробити. У мене очисна форма булімії, тобто я звільняла їжу.
Найрозповсюдженіший емоційний стан, як мені здається, – це сором. Але його у мене не було. Я розуміла, що зі мною не так, але не було відчуття, що маю через це соромитись, бо я абсолютно точно не могла на це впливати.
Важливо зауважити, що не всі ці роки у мене була булімія в стадії загострення. В 2011 році я схудла до 57 кг при зрості 176 см. Це досить мало при моїй статурі. Але потім я розлучилася зі своїм першим чоловіком, прибравши стресовий фактор, який певно, впливав на мій стан, і вступила в своє дуже щасливе життя в ремісії. Тоді я не аналізувала свій стан з точки зору хвороби. І надалі булімія загострювалася в періоди, коли у мене ставалися стресові ситуації в житті. Ось так працює булімія. Останнє загострення привело до лікування. Воно відбулося з початком повномасштабного вторгнення, коли мій чоловік пішов захищати Україну.
Про найважче в житті з булімією
Особисто для мене – це неможливість контролювати свій час і свої ресурси. Якщо звичайна людина в нормальному стані їсть для того, щоб щось далі робити, то у випадку з булімією усе підлаштовується під неї.
Для мене це було максимально жахливо, що я не можу нормально розпланувати свій час, бо мені треба виділити час на те, щоб з’їсти все, що я хочу, і потім очиститись. Це дуже напружено, неприємно як фізично, так і емоційно.
Я почала лікуватися, бо розуміла, що не готова щоразу, коли у мене стрес, переживати його з їжею. Це дуже поверхнева, абсолютно неконструктивна поведінка, яка не допомагає тобі ці переживання прожити. Воно жодним чином не допомагає впоратися з емоціями, а просто їх приглушує.
Підбір лікування
Розкажу, як проходить лікування зараз. У мене є психотерапевт, з яким я щотижня спілкуюсь. Для мене дуже важливо, що в цій системі лікування, в якій зараз працюю я, є досить велика гнучкість. Маю консультації і з нутріціологом, і з психіатром, і з психотерапевтом – вони працюють у зв’язці для того, щоб зрозуміти, чи потрібна мені медикаментозна підтримка. Це ніби такий мініконсиліум онлайн, який мене заспокоює і запевняє, що це буде правильна, коректна і комплексна експертна допомога.
Досягнення у боротьбі
У мене немає зривів у харчуванні і немає очищення вже понад два місяці. Було дуже важко в перші тижні формувати свій раціон, тобто просто складати тарілку їжі на прийом. Це може звучати дивно, але раніше у мене не було потреби думати, що я вживаю, бо з’їдала або щось дуже корисне, або взагалі все підряд. А зараз звертаю увагу на те, що я їм.
Але от сам цей процес формування кожного разу правильної тарілки їжі був для мене перші тижні суперскладним. Вже зараз роблю це щодня і цим дуже пишаюсь. Я не можу сказати, що на всі сто відсотків приймаю своє тіло зараз, але ситуація в цьому питанні покращилась відносно всіх попередніх періодів мого життя. Як не дивно, дуже позитивно на це впливає робота. За цей час, що в мене є крамниця для дорослих, доводиться регулярно зніматись як модель. За ці півтора роки я зробила більше зйомок, ніж за останні десять років. І бачу, що навіть коли я собі там не дуже подобаюся, то фото виходять гарні, а я задоволена собою.
Початок лікування завжди супроводжується набором ваги. Мені було максимально незвично від цього, але я змінила своє ставлення. Дозволила собі змінити одяг на розмір більше і зрозуміла, що немає ніякої різниці, який там розмір, якщо я собі подобаюсь. Ще одним дуже важливим фактором прийняття себе є те, що я зараз роблю для свого тіла все найкраще. Ходжу на тренування, але не вбиваю себе в залі, навпаки, роблю це регулярно і ті вправи, які мені особисто комфортні. Намагаюсь у питаннях харчування і способу життя зробити максимально найкраще для свого тіла. Тому мені його не хочеться ображати і говорити, що воно виглядає якось не так, бо я молодець, отже, моє тіло – теж молодець.
Про підтримку
Підтримка потрібна, якщо це допомагає рухатись далі або якщо у тебе для цього недостатньо наснаги. Моя підтримка – це психотерапія, яка необхідна для того, щоб рухатись далі. Моя підтримка – це розуміння того, що ця проблема існує, від людей, які перебувають зі мною поряд. Особисто я не потребую суспільної згоди, бо якщо сама приймаю рішення і вважаю це правильним, доцільним, необхідним, то я почну все робити для цього.
Взагалі, більшість ніяк не ставиться до людей з булімією, бо мало хто про цю хворобу взагалі говорить. Мало хто вважає, що це медична проблема.
Я дуже рада про це зараз розповісти. Бо коли таки пішла на лікування, в мене не виходило нормально функціонувати, я не могла нормально їсти, взагалі нічого нормально не могла робити і не розуміла, як це зупинити. Я запевняла себе в тому, що не зможу вилікуватись, бо немає жодних позитивних зрушень.
І зараз, коли я трохи більше двох місяців в центрі на комплексному лікуванні, то відчуваю ці зміни і емоційно, і фізично. Я бачу результат. І дуже хочу порадити усім, хто має таке саме захворювання, – у жодному разі не думайте, що вилікуватись неможливо. Все можливо, головне – любити себе і вибирати лікування, яке підходить саме вам.
Довідка від спеціаліста
Дар’я Астрон, гештальт-терапевт в процесі сертифікації, спеціалізується на розладах харчової поведінки
Нервова булімія – це розлад вживання їжі, для якого характерні повторні напади переїдання та надмірне контролювання ваги, що приводить людину до крайніх заходів, покликаних зменшити вплив з’їденого на масу тіла.
Складається з: 1) нападу переїдання з втратою контролю та 2) компенсації (100% – провокування блювоти, 95% – дієтична поведінка, 80% – екстремальні тренування, 60% – проносні, <10% – дієтичні таблетки, сечогінні або блювотні засоби).
Частота нападів переїдання і компенсацій – щонайменше 1 раз на тиждень протягом трьох місяців поспіль. В людини зазвичай немає зниженого ІМТ, вага частіше нормальна, може бути зайва вага. Анорексія у підлітків може мимоволі перетікати в булімію.
Що характерно для булімії:
1.Повторювані напади ненажерливості.
Ненажерливість характеризується двома пунктами:
- кількість їжі в дискретний проміжок часу (часто не більше двох годин) значно вища, ніж та, яку б змогли з’їсти інші за той самий проміжок часу і за тих самих умов;
- відчуття відсутності контролю під час нападу ненажерливості (приміром, відчуття, що людина не може перестати їсти або контролювати, що і в яких кількостях вона вживає).
2. Періодична неприйнятна компенсаторна поведінка, націлена на запобігання збільшенню ваги: провокування в себе блювоти, зловживання проносними, діуретиками або іншими препаратами, голодування або надмірні фізичні навантаження.
3. Ненажерливість і неприйнятна компенсаторна поведінка проявляються у середньому хоча б один раз на тиждень протягом трьох місяців.
4. Самооцінка сильно залежить від фігури та ваги тіла.
Важливо:
Перфекціонізм, лабільність нервової системи (крайнощі, імпульсивність), тенденція до самоушкоджувальної поведінки (алкоголь, наркотики, порізи), депресія, тривога, дихотомічне мислення (психічна ригідність) у 23% розвивають хронічний стан, що не піддається лікуванню.
Смертність становить до 2%.
Ожиріння в дитячому віці, низька самооцінка і наявність особистісного розладу (ПРЛ) знижують ймовірність ремісії.
Приблизно у 20% випадків булімія мимовільно перетікає в нападоподібне переїдання.
Самостійно спричинене блювання, а також надлишковий прийом діуретиків і проносних можуть призводити до зневоднення, зниження рівня калію в організмі та ниркової недостатності.
Пацієнтам важливо проводити такі дослідження:
- функціональне дослідження нирок з метою виключення дефіциту калію внаслідок самостійно спричиненого блювання, а також зловживання діуретиками або проносними;
- дослідження стану зубів;
- електрокардіографічне дослідження.
Зазвичай спусковим гачком для початку розвитку булімії стає дієта у підлітковому періоді:
- Генетика
- Порушення роботи нейромедіаторів
- Генералізований тривожний розлад
- Обсесивно-компульсивний розлад
- Критика щодо зовнішності від навколишніх, булінг
- Неправильне виховання дитини (вади зовнішності або характеру і поведінки неприпустимі, все має бути «правильно»)
- ЗМІ, соцмережі, оточення (соціальні чинники)
- Індивідуальні особливості людини: невпевненість у собі, перфекціонізм, інтроверсія, неврози, травми, стреси, сором’язливість, надмірна чутливість до критики
Коморбідність булімії (наявність одного або декількох захворювань, окрім первинного захворювання, або ефект від такого додаткового захворювання. Коморбідна хвороба чи розлад може бути спричинене або безпосередньо пов’язане з основним захворюванням):
- Депресія (їжа як спосіб емоційної регуляції)
- Межовий розлад особистості (їжа як спосіб емоційної регуляції)
- Тривожні розлади (їжа як спосіб емоційної регуляції – дофамін)
- Біполярні розлади (їжа як спосіб регуляції емоційного стану)
- Обсесивно-компульсивні розлади
- Залежність від ПАР (спосіб справлятися з емоціями)
- Ожиріння (нападоподібні переїдання)
- РДУГ (екстернальні переїдання)
Лікування нервової булімії вимагає комплексного підходу. Така терапія має включати не лише фізичне відновлення, але й психологічну підтримку, щоб розкрити корені проблеми та сприяти відновленню емоційного балансу. Важливо пам’ятати, що шлях до одужання може бути довгим та заплутаним, але він заслуговує на увагу й терпіння.
До яких спеціалістів необхідно звернутись:
- Психотерапевта, який спеціалізується на розладах харчової поведінки. Такі люди зазвичай працюють у команді з психіатром, ендокрінологом, дієтологом, з профільними спеціалістам у разі проблем з роботою внутрішніх органів.
- До психологічних центрів, які працюють з розладами харчової поведінки.
- Групова терапія для людей з розладами харчової поведінки.
- Йога, медитація, інші тілесні практики допомагають встановити зв’язок з тілом.
Підпишіться на нашу сторінку в Instagram та не пропускайте найкорисніші матеріали на Beauty HUB!
