Також Маша і Тимур відповідають на чутки, які точилися навколо їхньої пари про розлучення.
Ми уважно продивились повний подкаст і виділили для вас головні моменти. Хоча, якщо чесно, це було важко зробити, адже вся розмова від початку до кінця була дуже цікавою.
Бліц-питання
«Коли ти не поруч, найбільше я сумую за…»
Маша. За твоїм запахом. За твоєю ласкою. За тим, як ми з тобою спимо. Мені дуже, дуже, дуже незносно спати одній. Я так звикла спати з тобою.
Тимур. Мені теж. За нашою оселею. За нашим повсякденним життям. Хочеться нічого не робити, повалятися разом.
Маша. Щоб ми разом подивилися фільм, а ти заснув на 20-й хвилині… Захропів… Так мрію про це…
«Як би зараз повернулися в минуле, у 24 лютого 2022 року, що б ми сказали собі…»
Маша. Я б сказала собі «Ти все витримаєш, бо тобі допомагатиме досвід життя». Я ніколи не користувалася досвідом життя. Я неслася. Мене тримає досвід. Я стала спиратися на знання, які отримала у своєму житті… про людей, про події, про рішення, про відповідальність. Мене реально це дуже рятувало й рятує у ці кілька років. Я б хотіла тоді це собі сказати й дати опору.
Тимур. Не бійся. Рухайся. Не стільки не боятись, але рухатися вперед. Будь вірним своїм цінностям. Й кожний рух, він буде підкріплювати нашу впевненість.
«Долаючи цей шлях разом з тобою, я понад усе дякую тобі за…»
Тимур. За розуміння й за твої зміни. Як ти йдеш свій шлях. Ти визначила для себе напрямок підтримки жінок. Мене це дуже заохочує. Я бачу тебе нову і більш глибоку, чутливу…
Маша. Дякую тобі за те, що в тебе зʼявилося таке відкрите розуміння того, що я потребую. І ти став мені це давати. Я дуже зворушена цим. Бачачи тебе рідко, нарешті отримую те, що завжди просила від тебе. Зʼявилося це тонке підсвічування наших стосунків. Того, чого ми набули за ці 20 років. І ти став це підсвічувати. В наших листуваннях, яких в нас ніколи не було.
Тимур. Ми вже не вперше проходимо з тобою випробування. І ми вже зрозуміли, що головне – це постійно щось знаходити та змінюватись. Я думаю, що твоя трансформація для мене була вже більш очікуваною, але мені подобається те, як це все відбувається.
Маша. Хочеш знати, що для мене змінилося в тобі? Таке враження, що одна риса, якої мені завжди не вистачало в тобі… рішучість. Я бачу чоловіка, який приймає рішення твердо, не вагаючись. І це тебе ніби розбудило. Ти як пробуджений. Всі налякані навколо, а тиі – ні.
Тимур. Для мене в такий час, коли все навкруги падає і зникає… Для мене важливіше робити зараз, а думати потім. Коли ми вигребемо з цього, тобі побачимо, де опинились. Але на сьогодні ми повинні діями вибудовувати наше майбутнє.
Про війну
Маша. Повернемося до того моменту, коли ти вирішив йти в добровольці…
Тимур. Я повернувся до Києва й зрозумів, що потрібно щось робити. Я не знав, що буде попереду. Не планував, не передбачав.
Маша. Але мені ти не сказав? Нас ви випхали, щоб ми перечекали 2-3 тижні. Я тільки доїжджаю до прихистку в Германії й там дізнаюся від дівчини, яка нас прихистила – не від мого чоловіка – що мій чоловік вже в Києві. Ти прийняв це рішення сам, не порадившись зі мною. Чому?
Тимур. Тут не було рішення. Я ніколи не планував бігти з України. Було лише питання, як це буде. Ми перетворились з цивільних, які просто хотіли захистити свої домівки, на професійну спільноту, яка повинна перетворити цю війну на процес. І тут мені стало абсолютно зрозуміло, що те, що я можу робити найкраще: залучати, мобілізувати й організовувати людей і ресурси – воно буде доречно.
Маша. Мобілізація в ЗСУ для мене стала й шоком, й випробуванням, а головне, це стало для мене ударом. Ти ще так це зробив… Оголосив мені, що будеш мобілізуватися, й подав документи, вручивши мені заповіт… Ти не радився зі мною! Чому?
Тимур. Про що? Я не знав, що говорити. Я сам не розумів, що буде далі. Якщо щось тобі анонсую, то в тебе вже китайський феєрверк! Я вже помер… Мене вже потрібно поховати…
Поступово доношу до тебе, в чому полягає моя робота, що я й де я, з ким я. І в тебе формується своя реальність. І тоді я можу тобі сказати, що ось це – мій підрозділ, це люди, з якими я працюю. Це логічне рішення.
Маша. Я зараз поясню тебе, що відбувається в голові жінки. В голові дружини, в якої з чоловіком вже кілька десятків років позаду.
Коли один з партнерів приймає рішення кардинально змінити своє життя, не радячись з іншим, він у такий спосіб перекладає повністю відповідальність за наше з тобою життя, за наших дітей, за всі процеси. Цим своїм рішенням, не порадившись зі мною, ти переклав усе це на мене. Навіть не попередивши, ти поставив мене перед фактом, що тепер я маю всім цим опікуватися, бо ти прийняв рішення їхати служити. Ти відмежований…
Тимур. Я не відмежований. Для нас все змінилося 24 лютого 2022 року. А все, що далі, – це просто інші форми. Мені дуже важливо відчити й прожити це життя з країною.
Маша. А ти думав про нас? Що буде з нами?
Тимур. Мої думки не змінились. Ми вже живемо в інших реаліях, які формують для нас зміст всього нашого життя. Буду я в пікселі чи в цивільному одязі – це не багато змінює. І це повинні всі розуміти. Ми всі наполовину в пікселі, або ми не існуємо.
Маша. Я ніколи не думала, що в мені можуть уживатися дві перпендикулярні емоції. Я злюся на тебе. А з іншого боку, я так сильно підтримує тебе у твоєму рішенні. Твоє рішення, яке було для мене ударом, воно абсолютно зрозуміло… Тому що це ти. Я тобою пишаюся.
Маша. Мобілізація добровільна, і всі рішення чоловіків у 2022 році й сьогоднішня ситуація – це вже дві різні картини.
Тимур. Я хочу сказати людям, які в цьому році будуть мобілізовані, щоб вони приймали це рішення самостійно й не чекали, поки їх заберуть і кудись відправлять. Якщо ти розумієш, куди ти йдеш, то, я впевнений, ці люди будуть суттєвою підтримкою для суспільства та армії. Це – трансформація нашого суспільства.
Маша. Більшість чоловіків вважають на сьогодні, що вони відповідальні за свою родину, працюючи. Що відбувається в голові чоловіка, який ставить це на паузу й приймає таке рішення (йти воювати)?
Тимур. Ніхто ні на яку паузу нічого не ставить. Якщо ти у війську, то ти так само працюєш. Якщо ми цю війну не виграємо, не буде ніякого бізнесу. Я багато втратив, але впевнений, що після перемоги все це можна наздогнати. Бути у війську або бути у бізнесі – ми всі в одній армії. Тут немає різниці.
Маша. Тобто ти б порадив жінкам приймати будь-яке рішення свого чоловіка?
Тимур. Це, безумовно, персональне рішення для всіх. Це ризиковано, але він також може підтримувати родину. А якщо він знайде гарний підрозділ, то теж зможе реалізуватись. Армія не може існувати без суспільства. Але суспільство не повинно відокремлюватись від цього.
Маша. Я прийняла це рішення з повагою до тебе. Але я хочу, щоб ця розмова якимось чином відгукувалась у тих пар, які сьогодні стоять перед внутрішньою дилемою, коли жінка вважає, що добробут родини важливіший за захист країни. Що б ти порадив тим жінкам, які тиснуть на своїх чоловіків?
Тимур. Якщо він прийняв це рішення, то потрібно зрозуміти й відпустити. Але це важко комусь радити. Потрібно говорити. Потрібно чути один одного.
Маша. Я як до великого вторгнення, так і зараз переконуюсь у тому, що пари, які не могли говорити про болісні теми, так і не можуть. Жінка хоче донести якісь свої страхи, оці всі фантазії, які рідко мають щось спільне з реальністю. Але вона не може своєму чоловіку про це сказати з певних причин. Вона боїться реакції. Що він її не почує та буде сварка.
Тимур. У нас в суспільстві дуже велика проблема. Ми багато чого сприймаємо через цей надлом, через конфронтацію, через сварку. Це, мабуть, проблема з двох боків – неспроможність чути, неспроможність приймати. Ми повинні навчатись жити у світі, який трансформується.
Маша. А чому не можна відразу про все поговорити?
Тимур. Тому що я не знаю, що казати.
Маша. А в мене все кипить!
Тимур. От бачиш! А мені потрібно це все осмислити.
Про кохання, стосунки та зраду
Маша. Донька прислала мені скриншот з ТікТоку про те, що Маша Єфросиніна й Тимур розлучаються. Причина – молода коханка Тимура. Що я застала чоловіка з коханкою.
Тимур. Так? І що?
Маша. Історія в тому, що ця плітка залетіла й розноситься. Й наші близькі друзі, які зараз в іншій країні, сидячі в кавʼярні, чули, що інші люди це обговорювали. Ти чув про це?
Тимур. Я чув про це від тебе. І ще друзі мені про це розповідали. Вони десь прочитали, що я їм про це розповів. Цікаво, що таке людям заходить.
Маша. Дуже багато пліток про нас зараз. Але саме це штука з розлученням залетіла. Як ти думаєш, чому?
Тимур. На цій темі дуже легко спекулювати, тому що багато людей зараз живуть в таких умовах на відстані. І багато стосунків не витримують. Я розумію, що для багатьох людей важко продовжувати стосунки на відстані. Й цей вакуум, ці пустоти заповнюються. Це закони фізики.
Маша. Ти переважно перебуваєш на службі у прифронтовій зоні. Я – в тилу. Давай поговоримо головні проблеми стосунків на відстані для чоловіка та жінки.
Тимур. Я бачив багато речей та реакцій. У нас багато людей зі зброєю, й коли хтось отримує погану звістку з дому, то його реакція може бути непередбачуваною. Було таке, що люди застрелювалися. Він повернувся з бойового виходу, а тут погані новини з дому…
Маша. Він зробив таке, тому що посварився з дружиною?
Тимур. Так, він наклав на себе руки. Також були хлопці, які вже рік не були вдома, і почалися складні психологічні проблеми. Тому ми організували, щоб їхні родини приїхали до них. Військо – це велика махина, яка не чутлива до психологічних станів. Тому такі речі можуть бути непередбачувані. Я дуже радий, що у нас з тобою такі стосунки. Але в когось такого немає.
Маша. Я розмовляла з багатьма жінками, й вони кажуть, що коли розмовляєш з чоловіком, то краще не плакати, тому що їм важко. Чому сльози так лякають?
Тимур. Всім страшно. Й тобі хочеться знати, що там десь є ще хоч якась стабільність. Що там є життя.
Маша. Що б ти не радив жінкам, які чекають на своїх чоловіків, говорити?
Тимур. Зʼясовувати на відстані стосунки. Говорити потрібно… Про життя, про стосунки. Але не намагатись вирішувати якісь складні питання. Нам потрібно сприймати ці складні реалії.
Маша. А те, що розповідають про польових дружин, – це правда?
Тимур. Так, і таке буває. Це відбувається, але давай не будемо все узагальнювати. Я, мабуть, не той, з ким про це можна поговорити. Прифронтові міста живуть життя. Це великі мурашники. В 10 км у прифронтовій зоні вже кафе підтягуються – кава, хот-доги. Іноді дружини переїжджають ближче до чоловіків. Зараз ти можеш курити кальян, а вже через годину брати наступну посадку. Війна стала частиною нашого життя, тому все підлаштовується.
Коханки – це тільки маленька частина. А що, цього не було, коли було мирне життя? Світ не зупиняється. Потрібно не втрачати звʼязок і працювати з усім тим, що на нас навалюється.
Маша. Ти зможеш повернутися у цивільне життя після всього цього?
Тимур. Для мене немає кордонів між цивільним та військовим. Для мене це все – велика військова справа, яку потрібно довести до кінця. Щоб ми могли щасливо жити. Ми просто переключимося на інші речі.
Боротьба за щасливе майбутнє – бізнес, робота. Так, зараз ми в цьому драйві, в цьому потоці. А що буде після? Я вважаю, що ця культура – частина нашої національної ідеї. Ми все одно будемо нацією войовничою. Ми на рубежі Європи та Азії. Наші сусіди не зникнуть. Ми повинні навчитися жити й боротися.
Маша. Про що ти мрієш?
Тимур. Щоб ми перемогли й повернулися до творення. До розбудови країни. Ми повинні житі реаліями й піклуватися один про одного. Щоб ми були разом. Тому що родина – це те, заради чого я все це роблю. Для мене тільки це має сенс. І, мабуть, ти розумієш це тільки зараз, коли можеш все втратити.
Посилання на повне відео з подкастом → ТИМУР ХРОМАЄВ: ВІН, ВОНА, ВІЙНА – Квиток на Марс – #1
Підписуйтесь на нашу сторінку в Instagram та не пропускайте найкорисніші матеріали на Beauty HUB!
