Сьогодні зірка українського електрофольку ONUKA, саунд продюсер The Maneken, українсько-данський художник Сергій Святченко та данський балетмейстер Себастіан Клоборг представили мультимедійний проєкт «Український конструктивізм». Кроссекторальне цифрове дійство ґрунтується на глибокому дослідженні архітектури та історії України і привертає увагу до проблеми збереження культурної спадщини. З цієї нагоди ми поспілкувалися з лідеркою гурту ONUKA Натою Жижченко про новий проєкт і не тільки.
Фото: Юрій Грязнов
Нато, розкажіть, яку цінність ви вбачаєте в проєкті «Український конструктивізм»? Чому стали амбасадором саме дійства про архітектуру?
«Український конструктивізм» — проєкт, який знайшов нас сам. Пропозиція написати оперу надійшла від Сергія Святченка, українсько-данського архітектора, художника, фотографа, куратора і співавтора проєкту. Мені ця ідея спершу здалася надто шаленою, адже такого роду робота досить складна й об’ємна. Але ми продовжили обговорення, виявилося, що кураторкою процесу стала історикиня архітектури й дослідниця модернізму Євгенія Губкіна. З Женею ми знайомі давно — якось вона запросила мене виступити на даху в Славутичі й попрацювати над лекцією про Чорнобиль. Свого часу це теж стало для мене викликом, але я рада, що тоді погодилася на цю авантюру. Ця подія вивела мене на новий шлях у творчості, тому ми з Євгеном вирішили все ж долучитися до створення дійства.
Цінність цього проєкту в тому, що він розповідає про виняткову архітектурну течію, яка була дуже обмежена часом (всього десятиліття в історії). Але цей короткий період ознаменував архітектурний розквіт і подарував світу та безпосередньо Україні чимало витончених і прекрасних об’єктів. Чудово, що деякі з них збереглися, що їх можна побачити й переосмислити.
Фото: Юрій Грязнов
Ви з Євгеном Філатовим створили музику для «Українського конструктивізму». Розкажіть, який посил вкладали в музичний супровід, чим надихалися? І чи можливо, що ці композиції матимуть своє життя, або продовження поза проєктом?
Для мене цей проєкт виявився дуже цікавим, хоча і спершу дещо лякав своїм масштабом, об’ємом та термінами. Разом із Євгенією Губкіною та Євгеном Філатовим ми провели багато часу за обговореннями й дійшли до того, що музика має розповідати історію архітектури, а звучання – відповідати не лише архітектурній думці, а й лібрето проєкту. Це складне мультишарове завдання.
В основі поняття «конструктивізм» лежить слово «конструкція», тому ми відштовхувалися від цього. Сенс течії в тому, що будівлі зводилися за призначенням, були функціональними, економічними, фундаментальними. Мені здається, що так може звучати техномузика: з індустріальними звуками, сира, моторошна, дещо трагічна. Ми хотіли використати електронні музичні інструменти тих років, наприклад, терменвокс, який було винайдено у 1920-х роках.
Це було дійсно складно, але надзвичайно цікаво. Ми намагалися зробити все так, щоб результат був схожий на музику, яку можна слухати поза проєктом. Це було надзавдання, але ми з ним впоралися. Для цього ми заглибилися у вивчення теми, в особисту історію Лотти Бейсе (німецької архітекторки), у значення конструктивізму, у події того часу, які стали маркером епохи. Якби ми підходили абстрактно до роботи, то реалізувати проєкт було б вкрай складно.
Фото: Юрій Грязнов
Нато, ви вже не вперше берете участь у суспільно-культурному дійстві. За вашими плечима участь у фотопроєкті «Щирі», присвяченого українському національному костюму, ціла низка проєктів про ЧАЕС тощо. Який із них мав найбільший відгук у суспільстві, і що по-особливому припало до душі саме вам?
Одну з наймасштабніших ініціатив #ECOSTRUM ми запустили спільно з NoWasteUkraine. Це сталося разом із релізом відео на трек STRUM. Кожен перегляд та share відео — це відрахування з монетизації на підтримку життєдіяльності сміттєсортувальних станцій. Так, разом із проєктом «Україна без сміття» ми хотіли покращити стан навколишнього середовища, залучаючи громаду до сортування сміття.
Але особисто для мене тема Чорнобиля, яку я піднімала в релізах, піснях, поїздках, експедиціях, документальних роботах — має найбільше значення. Це моє чисте сублімування. Мені здається, що тут є доля просвітництва в моїй діяльності. І для мене це своєрідне виправдання того, що я артистка.
Фото: Юрій Грязнов
Нещодавно ви також анонсували другий сезон відеопроєкту «Хрестоматія». Чи можете трішки прочинити завісу й розповісти, які саме вірші плануєте декламувати? Що для вас загалом означає цей проєкт?
До цього проєкту я ставилася дещо скептично, адже декламація поезії — це моє хобі. Я постійно вивчала вірші і врешті вирішила красиво зафільмувати те, як я їх читаю. Але ми отримали дивовижний фідбек, молодь просила продовжувати проєкт. Це було настільки приємно й неочікувано, що я вирішила не зупинятися. Врешті, «Хрестоматія» приносить задоволення не лише мені, а й аудиторії.
У мене є улюблена поетеса Ніка Турбіна. Я не могла знайти переклад її поезії українською. Спершу думала звернутися до локальних поетів, щоб вони переклали її вірші, але зрештою зробила це сама. І мені здалося, що я маю на це право, як артист, як автор проєкту. Тому першим випуском буде саме трилогія Ніки Турбіної. Це буде дуже ніжно.
Фото: Юрій Грязнов
Чи маєте вже ідеї нових проєктів, які б хотіли реалізувати? Яку проблематику, на вашу думку, було б доречно висвітлити в найближчому майбутньому?
Головний мій проєкт на найближчий час — створення музею-кімнати в Чернігові в родинному маєтку. Ми вже завершуємо його реставрацію. Думаю, що живучи там, ми будемо записувати новий матеріал, який зазвучить абсолютно по-іншому.
Ви часто говорите, що хотіли б розвиватися як мисткиня комплексно. Які ще напрямки мистецтва вам по-особливому цікаві? У яких ще амплуа ви б хотіли себе спробувати?
Мені здається, що митець у сучасній інтерпретації — це настільки комплексна професія, настільки багатогранне виявлення людини. Мені подобається поєднувати різні змісти, підіймати цікаві теми. Встановлювати перед собою челенджі, які, здавалося б, не можна реалізувати. Усе, що я задумала зробити в Чернігові — теж виклик. Хоч він лише частково пов’язаний із мистецтвом, але в ньому точно відчутна аура творчого пориву.
Фото: Юрій Грязнов
Ви завжди були особливою фігурою в українській музиці чи, радше, культурі. Розкажіть, де черпаєте натхнення для створення музичних композицій та мистецьких проєктів?
Щодо музичних композицій, то тут багато працює Женя (Євген Філатов — соліст гурту The Maneken, саунд-продюсер ONUKA і чоловік Нати — прим.ред.). Характер звучання — частіше за все запит від Жені, від його фантазій на тему. Він постійно в думках займається музикою. Мною ці ідеї можуть оформлюватися. Іноді чистий запит походить і від мене, але зазвичай за музичну обгортку відповідає саме Євген.
Щодо мистецьких проєктів, то частіше за все на них наштовхує саме життя: зустрічами, думками, снами, тим, що має якусь значущість. Своєрідні знаки зіштовхуються зі мною неодноразово, я починаю копати в цьому напрямку й розуміти, що все складається для реалізації тих чи інших проєктів.
Фото: Юрій Грязнов
Окрім мистецьких проєктів, ви також просуваєте тему розумного споживання й підтримуєте гуманістичну ініціативу UAnimals. Розкажіть, яких правил розумного споживання дотримуєтесь ви особисто? Які кроки до покращення життя на нашій планеті рекомендуєте робити своїм прихильникам?
В екологічну кризу наш спосіб життя вимушений бути орієнтованим не лише на власне. Штучно насадити екозвички не можна, до них потрібно прийти, захотіти, усвідомити. Світ вони не змінять, але, можливо, допоможуть бодай трохи покращити ситуацію.
Серед базових звичок я виділяю: сортування сміття, відмову від поліетилену і пластикових соломинок, а також свідому моду. Безумовно, в екологічній сфері є занадто багато підводних каменів, дуальностей, суперечностей. Але це не позбавляє кожного з нас відповідальності за те, який слід ми залишаємо, чи як впливаємо на середовище.
Фото: Юрій Грязнов
Підписуйтесь на наш Viber і не пропускайте найкорисніші матеріали від Beauty HUB!
