Багатозадачність оманлива. Роблячи кілька справ одночасно, ви не робите їх швидше – в результаті ви робите все повільніше. Парадоксально, адже здається, що я такий весь із себе багаторукий Шива, Юлій Цезар і людина-встигайка. Однак, за твердженням нейробіологів, факти такі – наш мозок не створено для виконання декількох завдань одночасно. Коли ми робимо щось подібне, ми не виконуємо завдання паралельно, ми просто швидко перемикаємо увагу між ними. А отже, витрачаємо ресурси на це перемикання.
Звідси такий висновок: багатозадачність виснажує. Постійне перемикання уваги витрачає глюкозу, яка потрібна мозку для підтримки концентрації. Отже, ми швидше починаємо відчувати розумову втому, нездатність концентруватися, завершити завдання. Втома мозку – це той самий «тупняк», коли дивишся в монітор (книгу, конспект…), а мозок замість справи говорить: «Бамболейо!»
Виконуючи кілька справ одразу, ви виглядаєте дуже зайнято. Однак щодо результату то ваша ефективність страждає. Учасники одного з досліджень виконували кілька завдань одночасно і показали таку ж ефективність, як люди під впливом марихуани або після хронічного недосипу. Той ресурс, який міг бути використаний для глибокого розуміння завдання, для залучення в діяльність, витрачається на процес перемикання «туди-сюди». Виходить, як в анекдоті: «Мені не потрібно, щоб ти зробив добре, потрібно, щоб ти задовбався».
Ще один цікавий момент: багатозадачність захоплює і захоплює, оскільки виконання будь-якого завдання («викреслювання пункту зі списку to do») супроводжується викидом гормону задоволення – дофаміну. Це працює в нашому мозку так звана система заохочення. За певних умов (наприклад, ви не знаєте, як отримувати задоволення іншими способами або вони вам заборонені будь-якими переконаннями) вам хочеться все більше і більше задоволення, і ви, як та мишка в лабораторії, починаєте натискати і натискати на кнопку, яка видає заохочення (тобто завантажувати себе справами все більше і більше). Саме так виникають працеголіки – люди, які «підсіли» на постійну зайнятість. Спочатку це виглядає як висока продуктивність, але поступово мозок вимагає нових і нових справ, оскільки без них не отримує дофаміну. Людина вже задихається під тягарем завдань, хворіє, перетворюється на загнаного коня, а зупинитися не може. Бездіяльність і відпочинок починають спричиняти тривогу, незрозуміле відчуття незадоволеності, незадоволеності, гнітючої порожнечі. Це ознаки того, що зайнятість сама по собі стала «наркотиком».
Чи помічаєте за собою щось подібне? Що зробити:
- Обмежуйте багатозадачність і намагайтеся виконувати одну справу в один відрізок часу.
- Обмежте інформаційний шум (докладніше, як це зробити читайте тут).
- Розберіться з переконаннями, чому працювати – це добре, а відпочивати – погано? Хто вам це розповів і чому ви в це продовжуєте вірити?
- Подумайте, які почуття у вас спричиняють такі поняття, як неробство, млість, лінь, безцільна прогулянка, вільний час, вихідний, відпустка?
- Поговоріть про це з психологом.
- Будьте уважніше до тілесних сигналів (іноді для цього потрібно окремо попрацювати з психологом).
- Що вам приносить задоволення, крім зайнятості? Згадайте не менше 20 пунктів.
Підписуйтесь на наш Facebook і не пропускайте найкорисніші матеріали від Beauty HUB!
