Неля, розкажіть, як пройшов ваш 2021 рік? Чим найбільше запам’ятався? Які інсайти допоміг зловити?
2021 рік найбільше запам’ятався великою кількістю роботи. Але разом з цим у березні 2021-го ми вперше з родиною злітали в Єгипет. За довгий час це була перша закордонна поїздка, а для дітей взагалі перша. Щодо інсайту, я зрозуміла, що потрібно любити себе не на словах, а на ділі. І це я усвідомила саме під кінець року. Тому що можна безкінечно багато разів говорити на кшталт: «Треба любити себе», «Люби себе», але як це виражається на ділі — по відношенню до своєї душі, до свого тіла, взагалі до себе в комплексі — це вже зовсім інша справа. Усвідомивши це, я собі повністю перепланувала бачення того, що хочу. Переписала і закцентувала зараз увагу на собі. Не на якихось матеріальних речах, а на любові до себе. Адже це наповнення себе, зміцнення, усвідомлення. Якщо ти міцний, впевнений, сильний, здоровий — тобі є чим поділитися з іншими, ти зможеш зробити більше для світу і бути конструктивним.
Як провели новорічно-різдвяні свята?
В родинному колі. Ми їздили додому, до батьків. Я встигла з’їздити і до свекрухи, адже діти були там на канікулах, потім забрала Матвія й Тимофія, і вже вирушила до себе в Барвінкове. Майже всі дні я або відпочивала, або відвідувала усіх родичів — дядю, хрещену, похресників своїх. Їздила в Слов’янськ до студентської подруги, яка водночас є моєю кумою. Тобто в мене були такі собі родинно-сімейні канікули.
Часто наприкінці року люди скаржаться на апатію та загальне емоційне вигорання. Чи трапляється такий стан у вас? Якщо так, то як справляєтесь?
Звичайно, трапляється. У багатьох людей дуже насичений період у плані роботи. Хтось «підганяє свої хвости», хтось виконує необхідний план роботи, всі щось доробляють. І ми також не виключення. А як справляюся? Та, мабуть, просто поки треба триматися — тримаюся, а коли вже є час відпочити, то просто намагаюся дати собі спокій — елементарно можу лежати в ліжку, читати книгу або дивитися якісь фільми і ні з ким не розмовляти. Вмикаю енергозберігальний режим, коли нічого не роблю, нікуди не біжу, не перевантажую себе спілкуванням з іншими, а тільки виділяю час для себе. Коли трапляється емоційне вигорання, ось такі прості речі мене рятують.
А як саме любите відпочивати та відновлювати свій внутрішній ресурс?
Зараз, звичайно, це більше потреба у спокої. Іноді хочеться вдома просто в окремій кімнаті лягти, відпочити, помовчати, але, якщо глобально так помріяти, то, мабуть, я хотіла би поїхати в якийсь заміський комплекс або кудись у гори. Можливо, в якийсь тихенький готель, де просто можна спокійно посидіти, подивитися на гори, послухати тріск дров у каміні, просто побути в релаксі, у спокої, відпочити.
Ви — волонтерка проєкту «Здійсни мрію», який втілює у життя мрії дітей з різними захворюваннями. Що дав вам цей досвід? Чого навчив?
Цей досвід щоразу вчить мене тому, що не треба жалітися на якісь дрібниці, як це зазвичай у нас буває. Ми постійно чимось незадоволені. А коли ти знайомишся з дітьми, які борються за життя з небезпечними хворобами, то розумієш, що всі твої проблеми уявні — такі дрібниці порівняно з тим, що зараз проходять ці діти. Тому мене такі знайомства, цей проєкт і здійснення мрій, з одного боку, тішить, коли я бачу дитячі емоції, а з другого — дуже сильно приводять до тями. Починаєш розуміти, що в тебе в житті все добре й за це треба подякувати Богу і сказати: «Боже, дякую, що все так». Тому що насправді, коли ми стаємо невдячними, то дуже часто нам, щоб було з чим порівняти, от такі випробування і посилаються. Хочу побажати сил, терпіння, наснаги, любові батькам таких діток і самим малюкам. І все ж таки такої великої-великої віри в те, що все буде добре. «Здійсни мрію» наштовхує мене саме на такі усвідомлення. Для таких діток кожен прожитий день — це диво. А мрія — підтримка на шляху до одужання!
Ми разом з кураторками проєкту — Лідією Таран та Олександрою Лободою — здійснили понад 200 різних дитячих бажань! Одне з таких – мрія хлопчика Данилка Партоли, який мріяв про свій синтезатор з мікрофоном, чути та грати музику. Данилко рідко і складно вимовляє слова через свою хворобу (двостороння туговухість), але на емоціях вигукував «Дякую!», коли побачив музичний інструмент! А наш 10-річний Марк, який боровся з двома складними хворобами, склеродермією і гострим лейкозом, мріяв сісти за кермо спорткарів і подрифтувати. Дуже яскрава мрія!
Також у нас була історія з хлопчиком на ім’я Андрійко, який мріє стати пілотом пасажирського літака. У нього синдром Morfan — досить рідкісна хвороба, яку складно виявити. Торік ми в рамках проєкту «Здійсни мрію» запросили його до Києва на спеціальний рейс по області подивитися на світ «очима пілота». Він був у неймовірному захваті! А буквально того тижня наша підопічна мрійниця Маша Полоннікова влаштувала фотосесію для Наді Дорофєєвої на «Голосі країни» на свій новий фотоапарат і зняла з зіркою ТікТок! Це лише частинка здійсненої мрії Маші, адже перед зустріччю, в прямому ефірі «Сніданок Вихідний», Олександра Лобода, Людмила Барбір та Олександр Попов подарували Маші фотоапарат і ноутбук. Бо вона мріє стати фотографом! А перша фотосесія сталася для кумира – Наді Дорофєєвої.
Ми в проєкті віримо, що мрія дає діткам сили боротися з хворобами. Вони мріють і не завжди вірять, що їхнє бажання може здійснитися, але коли це трапляється, у них з’являється натхнення і сили на одужання.
Щомісяця в Школах Супергероїв, які вже відкрито в Києві, Житомирі, Херсоні, Хмельницькому, Дніпрі, Харкові, проходять «Уроки мрій». Саме там українські зірки розповідають про необхідність вірити в те, що немає нічого неможливого. І, звісно, просимо діток намалювати свою мрію, аби потім разом з чарівниками «Здійсни мрію» втілити її у життя. Ми діткам психологічно допомагаємо вірити у себе та зароджуємо в них бажання жити. Цілюща сила мрій!
До речі, про дітей. Ви виховуєте двох синів — Матвія й Тимофія. Ваші хлопчики вже школярі. А розповідають, ким мріють стати?
Ще ні, так сильно не розповідають, ким вони хочуть стати. Точно не хочуть бути ведучими, це однозначно. У них зараз такий період, коли їх більше тягне до військової справи. Майбутні наші захисники! Вдома у нас уже є цілий збройний арсенал з різноманітних іграшок, і вони постійно ними граються. Їм дуже подобається одяг кольору хакі. Тимофію, я бачу, це дуже подобається. А Матвій нещодавно сказав, що хоче ще танцювати брейк. В моїх планах на 2022 рік — знайти для них якісь секції і почати знову займатися спортом або сучасними танцями. Ще дуже рано робити якісь висновки, ким вони хочуть стати. Все може змінитися дуже швидко.
А як їхні однокласники сприймають, що їхня мама — зірка?
Якщо чесно, не знаю. По-перше, вони ніколи цим не кічаться. Я пам’ятаю, Матвій якось розповідав, що старші хлопці з 3-4-го класу декілька разів до них задирались. Намагалися їх зачепити і щось про мене казали. Але вони в цьому плані абсолютно спокійні, на такі провокації не реагують.
Знаємо, що ви захоплюєтесь психосоматикою. Чи є у вас свої методи чи лайфхаки, як не стати її жертвою у цей стресовий час?
Звичайно є. По-перше, просто постійно відстежувати свій стан — внутрішній, психологічний, емоційний. І якомога частіше запитувати себе: «А що я зараз відчуваю?». Є навіть така вправа, коли ти заводиш годинник на кожну годину. І от коли він дзвенить, то сама себе зупиняєш і запитуєш про свої відчуття. Тобто ти живеш на автоматі, біжиш кудись, летиш кудись, поглинаєш усю цю інформацію, знаходишся в стресі? Чи ти перебуваєш у моменті, тут і зараз, і відфільтровуєш свої відчуття? І коли розумієш, що зловила якийсь не дуже гарний стан, скажімо так, то знову ж таки поставити собі запитання: «Що мене злякало?» чи «Чому я зараз засмутилась?». Це такий умовний щоденник, але можна його навіть і письмово вести. От коли вас у вас з’являється момент розпачу, коли щось трапляється, просто прописувати собі, що відбулося, чому мене це занепокоїло, чому я зараз включилася в якусь емоцію і від того мені погано. І це дуже сильно показує взагалі картину загалом, допомагає розібратися з якимись конкретними станами. Це фіксація на собі, на тому, що ти відчуваєш, що ти зараз робиш, а не на зовнішньому світі. Коли у тебе є чітка відповідь, наприклад, або ти можеш побачити якесь джерело стресу, то спробувати просто прибрати це джерело зі свого життя, щоб не заганяти себе в стрес.
Не можемо не запитати про вашу б’юті-рутину і секрети краси. Які ритуали та процедури ваші улюблені й обов’язкові?
Улюблені, мабуть, це ті, що стосуються волосся. Я дуже люблю кокосову олію – вона дає живлення і блиск. Трішечки нагріваю її на водяній бані і потім змащую повністю все волосся, надягаю шапочку для душу, зверху рушник — і все. І годину-дві так ходжу. Іноді можу навіть на ніч залишити. Зранку треба тільки ретельно потім декілька разів вимити голову, щоб волосся було чисте. Але насправді вона дуже класно насичує волосся і рятує після багатьох укладок.
Також останнім часом почала собі купувати комплексні догляди за обличчям. Я зараз сфокусувала всю свою увагу на любові до свого тіла. І на цей 2022 рік поставила собі план. Знаєте, про що я давно мріяла? Наприклад, пройти курс ручного масажу для обличчя або пройти апаратного масажу для тіла. Тобто я розумію, що зараз мої б’юті-процедури будуть зміщені більше на любов до свого тіла, на те, щоб його побалувати — масажами, процедурами, може, навіть на танці піду. Мені нещодавно подарували курс танців онлайн. (сміється). Це було дуже неочікувано. Але розумію, що це в тому числі також якась певна б’юті-рутина, коли ти приділяєш увагу своєму тілу, не забуваєш про нього, а робиш для самої ж себе щось корисне.
Нещодавно ви гучно відсвяткували 35-річчя прямо в ефірі «Сніданку з 1+1». Розкажіть, як це було? Що вам подарували колеги?
Так, це було дуже неочікувано. Точніше я думала, що буде вітання від друзів-колег, але не уявляла, що стільки людей прийде — і Валя Хамайко з Олександром Поповим (ведучі ранкового шоу «Сніданок.Вихідний» на 1+1. — Прим. ред), Стася Ровінська, Костя Грубич з Вовою Рабчуном (ведучі денної програми «Твій день» на 1+1. — Прим. ред.) і навіть Святослав Гринчук, ведучий ТСН, приїде у не свій робочий тиждень та ще й з донечкою Дзвінкою. Звісно, був і Єгор Гордєєв, куди ж без моєї телепари (сміється), Люда Барбір, Руслан Сенічкін. Вони зробили дуже стильний подарунок — капелюшок від всесвітньо відомого українського дизайнера Руслана Багінського. Ним захоплюється Шерон Стоун, Мадонна, Аліша Кіз і багато інших голлівудських зірок. Це, до речі, перший у моєму житті капелюшок. Він мені неймовірно сподобався, хочу тепер зробити круту стилізовану фотосесію в ньому. Після того як ми всі разом відсвяткували феєрично мій день народження, вже уявляю, як ми цього року будемо гучно святкувати 25-річчя «Сніданку»!
Розкажіть, чому ви обрали саме роботу телеведучою?
Тому що люблю спілкуватися з людьми. І мені це легко дається. У принципі, я люблю людей. Тому, можливо, через такий формат, через телебачення, саме через «Сніданок з 1+1», а не через якусь іншу програму, я можу оцю комунікацію посилювати, користуватися нею, можу щось людям віддавати: тепло, радість, позитив, налаштовувати їх на гарний день через спілкування. Хай це і через камеру, але тим не менш. Мені просто подобається працювати на аудиторію. Знаю, що деякі глядачі називають мене найпозитивнішою ведучою — це дуже приємно. Просто я в житті завжди намагаюсь шукати плюси, тому мені дуже близький наш новий слоган каналу — «Завжди є плюси»!
А чи уявляєте ви себе в іншій професії? Якщо так, то в якій?
Періодично уявляю. І це, скоріш за все, буде щось пов’язане з психосоматикою або клінічна психологія і психосоматика. Зараз я дуже хочу пройти курс онкопсихології. Оскільки часто я маю справу з дітками проєкту «Здійсни мрію», які є онкоодужуючими, на жаль, я почала цю тему також вивчати. І розумію, що в цій хворобі є психосоматичний складник у тому числі. Є навіть цілий напрям, який вивчає саме онкопсихологію. І дуже круто, коли наша традиційна медицина працює в комплексі з психологом. Це дає хороші результати. І от мені зараз хотілося б опанувати цей курс. Він, звичайно, довгий, на пів року. Проводять його лікарі і, знову ж таки, клінічні психологи разом.
Але я для себе подумала, чим можу бути корисною? Наприклад, тим самим діткам, їхнім батькам, якщо, умовно кажучи, взяти і поїхати в Охматдит. Не просто з ними поспілкуватися, хоча іноді й цього достатньо. Але я розумію, що хочу хоч якось допомагати в цій сфері. У мене свого часу дідусь помер від онкології, тато помер від онкології… Для мене ця тема болюча й особиста. Можливо, колись цим в житті буду займатися професійно. Допомогти комусь — це така ж радість, як і коли допомагають тобі. Ти даруєш або тобі дарують — однакове щастя. Так кажуть психологи. Щастя — це спілкування, допомога іншим, важливо цінувати і радіти таким моментам. Знайте це і будьте щасливі, поважайте й цінуйте себе та свої таланти.
І останнє питання: які цілі чи виклики ставите собі на 2022 рік?
Викликів у мене немає, це точно. А от цілі — як і казала, зараз дуже сильно сфокусувалася на своєму внутрішньому стані. Я зрозуміла, що дуже багато років себе не любила. Думала, що любила, але насправді це було просто прикриття. І, в принципі, зараз я вирішила приділити час своєму фізичному і психічному стану. Прописала план, що мені потрібно пройти та що спробувати нове. І майже все це стосується тіла або душі (посміхається).
Підписуйтесь на наш Instagram і не пропускайте найкорисніші матеріали від Beauty HUB!